Сечокам’яна хвороба (СКХ) — це хронічне системне захворювання, що характеризується утворенням у нирках та інших органах сечовидільної системи конкрементів (каменів), які формуються з сольових та органічних компонентів сечі внаслідок порушення метаболізму та фізико-хімічних змін у середовищі нефрону.
Етіологія та фактори ризику
Етіологія СКХ є мультифакторною. Основні чинники поділяють на екзогенні та ендогенні:
- Екзогенні чинники: Географічні та кліматичні: Спекотна погода сприяє дегідратації, що підвищує концентрацію солей у сечі.
- Аліментарні: Надмірне споживання тваринного білка, кухонної солі, продуктів з високим вмістом оксалатів (щавель, шпинат) або пуринів.
- Питний режим: Недостатнє вживання води або вживання “жорсткої” води з високим вмістом кальцію.
- Ендогенні чинники:
- Генетична схильність: Спадкові порушення обміну речовин (наприклад, цистинурія).
- Анатомічні аномалії: Стриктури сечоводів, підковоподібна нирка, дивертикули, що спричиняють стаз (застій) сечі.
- Ендокринопатії: Гіперпаратиреоз (підвищує рівень кальцію в крові та сечі).
- Інфекції: Уреазопродукуючі бактерії (Proteus, Klebsiella) зсувають рН сечі в лужний бік, сприяючи утворенню струвітних каменів.
Патогенез (Механізм утворення каменів)
В основі патогенезу лежать складні фізико-хімічні процеси в сечі, яка є перенасиченим сольовим розчином.
- Теорія нуклеації (кристалізації): При досягненні критичного рівня перенасичення розчину солі починають випадати в осад, утворюючи мікроскопічні ядра (нідуси).
- Теорія дефіциту інгібіторів: У здорової людини кристалізації заважають спеціальні речовини — інгібітори (цитрати, магній, пірофосфати). Дефіцит цих речовин запускає процес каменіння.
- Бляшки Рендалла: Сучасна концепція розглядає утворення кальцинатів у сосочках нирок. Ці мікрокальцинати виходять у просвіт миски і стають каркасом для майбутнього каменю.
Класифікація конкрементів за складом
- Оксалати (80%): Кальцієві солі щавлевої кислоти. Тверді, темного кольору, з нерівною поверхнею.
- Урати: Солі сечової кислоти. Утворюються при кислому рН сечі. Часто рентгенонегативні (невидимі на рентгені).
- Фосфати (Струвіти): Пов’язані з інфекцією. Швидко ростуть, часто набувають форми корала (коралоподібні камені).
- Цистинові камені: Наслідок рідкісного генетичного дефекту обміну амінокислот.
Клінічна картина
Основним клінічним проявом є ниркова коліка, спричинена раптовою обструкцією сечоводу та розтягненням ниркової капсули.
- Тріада симптомів: Біль (інтенсивний, переймоподібний, з іррадіацією в пах), гематурія (кров у сечі через пошкодження слизової), дизурія (часте болісне сечовипускання).
- Симптом Пастернацького: Різко позитивний на боці ураження.
Діагностика
- Лабораторна: Загальний аналіз сечі (кристалурія, еритроцитурія), біохімія крові (креатинін, кальцій, сечова кислота).
- Інструментальна: УЗД нирок (первинний скринінг), оглядова та екскреторна урографія, КТ (золотий стандарт для визначення щільності каменю в одиницях Хаунсфілда).
Методи лікування
Стратегія лікування СКХ базується на розмірі, локалізації, складі конкременту, а також на наявності ускладнень (інфекція, обструкція). Сучасна медицина надає перевагу мініінвазивним методам.
1. Консервативна терапія та літокінетика
Застосовується при невеликих конкрементах (до 5–6 мм), які здатні до самостійного відходження.
- Літокінетична терапія: використання альфа-адреноблокаторів для розслаблення гладкої мускулатури сечоводу, що полегшує проходження каменя.
- Хемоліз (розчинення каменів): ефективний переважно для уратних конкрементів. Шляхом перорального прийому цитратних сумішей досягається олужнення сечі (рН 6.2–6.8), що призводить до поступового розчинення солей сечової кислоти.
- Аналгезія: купірування ниркової коліки (НПЗП, спазмолітики).
2. Дистанційна ударно-хвильова літотрипсія (ДУХЛ)
Метод “золотого стандарту” для каменів нирок та верхньої третини сечоводу розміром до 2 см.
- Механізм: генерація ударної хвилі поза тілом пацієнта, яка фокусується на камені під контролем УЗД або рентгену, руйнуючи його на дрібні фрагменти (пісок), що виходять природним шляхом.
3. Ендоскопічна та контактна літотрипсія (URS/RIRS)
- Уретерореноскопія (URS): через сечівник вводять тонкий ендоскоп, підводять лазерне волокно безпосередньо до каменя і руйнують його (“контактна літотрипсія”).
- Ретроградна інтраренальна хірургія (RIRS): використання гнучких ендоскопів, що дозволяють дістатися до будь-якої чашки нирки.
4. Перкутанна нефролітотрипсія (PCNL)
Застосовується при великих (понад 2 см) та коралоподібних каменях.
- Метод: через невеликий прокол (близько 1 см) у ділянці попереку створюється хід безпосередньо до миски нирки, куди вводиться нефроскоп для фрагментації та видалення частин каменя.
5. Дренування сечовивідних шляхів
При обструкції (закупорці) та розвитку гідронефрозу або пієлонефриту обов’язковим етапом є відновлення відтоку сечі:
- Стентування сечоводу: встановлення внутрішнього катетера-стента (Double-J) від миски до сечового міхура.
- Черезшкірна пункційна нефростомія: виведення сечі через трубку-дренаж безпосередньо з нирки назовні.
Метафілактика (Профілактика рецидивів)
Оскільки СКХ — рецидивуюче захворювання, після видалення каменя критично важливим є:
- Дієтотерапія: корекція раціону залежно від типу солей (наприклад, обмеження пуринів при уратах).
- Гідратація: підтримання об’єму сечі понад 2–2.5 літри на добу.
- Корекція метаболізму: контроль рівня кальцію, сечової кислоти та рН сечі.
Прогноз (Prognosis)
Прогноз при сечокам’яній хворобі значною мірою залежить від своєчасності діагностики, складу конкременту, стану ниркової функції та прихильності пацієнта до метафілактики.
- Прогноз для життя: У більшості випадків сприятливий. Сучасні мініінвазивні методи лікування (літотрипсія, лазерна деструкція) дозволяють ефективно видаляти камені з мінімальним ризиком для пацієнта.
- Прогноз для органа: При адекватному лікуванні функція нирки повністю зберігається. Проте тривала обструкція (закупорка) сечоводу без надання допомоги може призвести до незворотної атрофії паренхіми нирки, розвитку гідронефрозу та вторинного зморщування нирки (нефросклерозу).
- Ризик рецидиву: СКХ має виражений рецидивуючий характер. Без належної корекції способу життя та обміну речовин імовірність утворення нових каменів протягом 5 років становить близько 50%, а протягом 10 років — до 80%.
- Ускладнення, що погіршують прогноз:
- Калькульозний пієлонефрит: приєднання інфекції може призвести до уросепсису, що є критичним станом.
- Ниркова недостатність: двосторонні камені або камені єдиної нирки можуть спричинити гостру, а згодом і хронічну ниркову недостатність (ХНН).
Резюме
Сечокам’яна хвороба вимагає не лише хірургічного видалення конкременту, а й тривалого диспансерного спостереження. Рання діагностика та розуміння механізмів каменеутворення (патогенезу) є ключовими для запобігання виникнення хронічного процесу.