Шкала Ханта-Хесса (Hunt-Hess Scale) — один з ключових інструментів оцінки тяжкості субарахноїдального крововиливу (САК), найчастіше спричиненого розривом аневризми. Ця шкала є незамінною в клінічній практиці, оскільки вона допомагає прогнозувати перебіг захворювання, визначати тактику лікування та оцінювати ризик ускладнень. Використано настанови American Association of Neurological Surgeons (AANS) та дані досліджень станом на 2025 рік.

1. Визначення та історичний контекст

Шкала Ханта-Хесса була розроблена в 1968 році нейрохірургами Вільямом Хантом (William E. Hunt) і Робертом Хессом (Robert M. Hess) для стратифікації клінічного стану пацієнтів із субарахноїдальним крововиливом, переважно нетравматичного походження (наприклад, через розрив аневризми). Вона базується на оцінці неврологічного статусу та системних симптомів, що відображають тяжкість САК, його вплив на мозкову функцію та ризик ускладнень, таких як вазоспазм чи гідроцефалія.

Шкала використовується для:

Прогнозування виживаності та функціонального відновлення.
Вибору між консервативним і хірургічним лікуванням.
Оцінки ризику вторинних ускладнень (наприклад, повторного крововиливу).

2. Структура шкали Ханта-Хесса

Шкала класифікує стан пацієнта за п’ятьма градаціями (0–5), де вищий бал вказує на тяжчий стан. Вона оцінює свідомість, неврологічні симптоми (головний біль, менінгеальні знаки) та фокальні дефіцити. Ось детальний опис кожного ступеня:

Ступінь 0 (немодифікована шкала):
Безсимптомний стан або нерозірвана аневризма.
Відсутність клінічних проявів САК.
Використовується рідко, для профілактичної оцінки аневризм, виявлених на МРТ/КТ.
Прогноз: Відмінний, ризик ускладнень мінімальний.
Ступінь 1:
Легкий головний біль і/або незначна ригідність потиличних м’язів.
Пацієнт при свідомості, без неврологічних дефіцитів.
Приклад: “Громоподібний” головний біль без втрати свідомості.
Прогноз: Хороший, виживаність >90% при ранньому лікуванні.
Ступінь 2:
Помірний або сильний головний біль, виражена ригідність потиличних м’язів.
Можливі легкі неврологічні порушення (наприклад, краніальна нейропатія, як ураження III пари черепних нервів).
Свідомість збережена, але можлива сонливість.
Прогноз: Хороший, але ризик вазоспазму зростає (~20%).
Ступінь 3:
Сонливість, сплутаність свідомості або легкі фокальні неврологічні дефіцити (наприклад, слабкість у кінцівці).
Виражені менінгеальні знаки (Керніга, Брудзинського).
Пацієнт реагує на подразники, але з затримкою.
Прогноз: Помірний, смертність 20–30%, високий ризик вазоспазму та гідроцефалії.
Ступінь 4:
Ступор (реакція лише на сильні подразники), помірні або тяжкі фокальні дефіцити (геміпарез).
Ранні ознаки декортикаційної постави (згинання верхніх кінцівок).
Прогноз: Поганий, смертність 40–60%, значний ризик повторного крововиливу.
Ступінь 5:
Глибока кома, децеребраційна постава (розгинання кінцівок).
Відсутність реакції на біль, фіксовані зіниці або інші ознаки стовбурового ураження.
Прогноз: Вкрай несприятливий, смертність 70–90%.

Примітка: У деяких модифікаціях додають “+” для факторів ризику (наприклад, гіпертензія, похилий вік, об’єм крововиливу), що погіршують прогноз.

3. Патогенетична основа оцінки

Шкала Ханта-Хесса відображає ступінь ураження мозку внаслідок САК:

Головний біль і менінгеальні знаки: Подразнення мозкових оболон кров’ю в субарахноїдальному просторі, що викликає запалення та рефлекторне скорочення м’язів.
Свідомість: Порушення ретикулярної формації стовбура мозку через підвищення ВЧТ, компресію або ішемію.
Фокальні дефіцити: Компресія коркових або підкіркових структур (наприклад, гематома внаслідок розриву аневризми), вазоспазм.
Ступор/кома: Дифузна ішемія, набряк мозку або грижа (наприклад, транстенторіальна).

Кров у субарахноїдальному просторі викликає вазоспазм (піковий ризик на 4–14 день), що погіршує церебральну перфузію, а також гідроцефалію через блокаду лікворних шляхів.

4. Клінічне застосування

Шкала Ханта-Хесса використовується в:

Первинній оцінці: У відділенні невідкладної допомоги для швидкого визначення тяжкості САК.
Прогнозуванні:
Ступінь 1–2: Хороший функціональний результат (mRS 0–2) у 70–90%.
Ступінь 3: Помірна інвалідизація (mRS 3–4) у 50%.
Ступінь 4–5: Висока смертність або вегетативний стан.
Вибір тактики:
Ступінь 1–2: Ендоваскулярне емболізування (coiling) або кліпування аневризми, німо-дипін для профілактики вазоспазму.
Ступінь 3: Консервативне лікування з моніторингом ВЧТ, хірургія за показаннями.
Ступінь 4–5: Агресивна реанімація, але часто паліативний підхід.
Клінічних дослідженнях: Для стратифікації пацієнтів у випробуваннях.

5. Діагностична інтеграція

Шкала доповнює інструментальні методи:

КТ: Виявлення крові в субарахноїдальному просторі (чутливість 95% у перші 24 год). Шкала Фішера (Fisher Scale) оцінює об’єм крові для прогнозу вазоспазму.
Ангіографія (КТ/МР): Локалізація аневризми.
Люмбальна пункція: При негативній КТ, якщо є підозра на САК (ксантрохромія ліквору).
Моніторинг ВЧТ: При ступені 3–5 для оцінки компресії.

6. Обмеження шкали

Суб’єктивність: Оцінка “легкого” чи “сильного” головного болю залежить від лікаря.
Недостатня точність у високих ступенях: Ступінь 4–5 погано диференціює нюанси тяжкості.
Вплив супутніх факторів: Седативні препарати, інтоксикація чи гіпоксія можуть завищувати ступінь.
Альтернативи: Шкала WFNS (World Federation of Neurological Surgeons) використовує GCS для об’єктивності, але Ханта-Хесса залишається популярною через простоту.

7. Сучасні дослідження та перспективи

У 2025 році:

Модифікації: Пропонуються уточнені версії з урахуванням біомаркерів (S100B, GFAP) та нейровізуалізації для точнішого прогнозу.
AI-алгоритми: Аналіз КТ/МРТ з інтеграцією Ханта-Хесса для автоматизованого прогнозування вазоспазму.
Нейропротекція: Дослідження нових агентів (наприклад, інгібіторів запалення) для зменшення вторинних ушкоджень.
Персоналізація: Геномні маркери для оцінки ризику повторного крововиливу.

У висновку, шкала Ханта-Хесса — це простий, але потужний інструмент для оцінки САК, який допомагає клініцистам приймати рішення в умовах обмеженого часу. Її обмеження компенсуються сучасними методами діагностики.

Шкала Ханта-Хесса: короткий огляд

Визначення

Шкала Ханта-Хесса (1968) — інструмент оцінки тяжкості субарахноїдального крововиливу (САК), що базується на неврологічному статусі та симптомах. Використовується для прогнозу, вибору лікування та оцінки ризику ускладнень.

Структура

Ступінь 0: Безсимптомна аневризма, відмінний прогноз.
Ступінь 1: Легкий головний біль, ригідність шиї, свідомість збережена, виживаність >90%.
Ступінь 2: Сильний головний біль, виражена ригідність, легкі дефіцити, ризик вазоспазму ~20%.
Ступінь 3: Сонливість, сплутаність, легкі фокальні дефіцити, смертність 20–30%.
Ступінь 4: Ступор, тяжкі дефіцити, смертність 40–60%.
Ступінь 5: Кома, децеребраційна постава, смертність 70–90%.

Патогенез

Головний біль, менінгеальні знаки: Подразнення оболон кров’ю.
Свідомість: Порушення ретикулярної формації через ВЧТ.
Фокальні дефіцити: Компресія, вазоспазм, ішемія.

Клінічне застосування

Оцінка в невідкладній допомозі.
Прогноз: Ступінь 1–2 — хороший, 4–5 — несприятливий.
Тактика: Coiling/кліпування (1–2), моніторинг ВЧТ (3–5).
Дослідження: Стратифікація пацієнтів.

Діагностична інтеграція

КТ: Виявлення САК (95% чутливість).
Ангіографія: Локалізація аневризми.
Люмбальна пункція: Ксантрохромія.
ВЧТ-моніторинг: При ступені 3–5.

Обмеження

Суб’єктивність оцінки болю.
Низька точність у ступенях 4–5.
Вплив седативів, гіпоксії.
Альтернатива: Шкала WFNS (GCS).

Перспективи

Інтеграція з біомаркерами (S100B, GFAP).
AI для аналізу КТ/МРТ.
Нейропротекція, геномні маркери.