Шкала Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA, від англ. New York Heart Association), яка є фундаментальним інструментом для оцінки функціонального стану пацієнтів із серцевою недостатністю. Ця шкала, вперше запропонована в 1928 році та неодноразово оновлювана (останнє значне оновлення в 1994 році з подальшими уточненнями), фокусується на суб’єктивних симптомах і обмеженнях фізичної активності, спричинених серцевою недостатністю. Вона не є діагностичним інструментом, а радше класифікаційною системою для стратифікації тяжкості захворювання, яка допомагає в плануванні лікування, прогнозуванні та моніторингу. У сучасній практиці NYHA використовується в комбінації з об’єктивними методами, такими як ехокардіографія чи біомаркери, оскільки серцева недостатність — це синдром, що прогресує від асимптоматичних стадій до тяжких форм.
Історія та еволюція шкали
Шкала NYHA була розроблена Нью-Йоркською асоціацією серця для стандартизації опису серцевих захворювань на основі клінічної тяжкості та прогнозу. Початково вона включала оцінку як структурних змін, так і функціональних обмежень, але з часом еволюціонувала до чисто функціональної класифікації. У 1964 році додали об’єктивні критерії (наприклад, за допомогою метаболічних еквівалентів, METs), а в 1994 — уточнили фокус на симптомах. Сьогодні NYHA інтегрована в рекомендації Американської колегії кардіологів/Американської асоціації серця (ACC/AHA) та Європейського товариства кардіологів (ESC), де вона доповнює структурні стадії (A–D за ACC/AHA). Важливо відзначити, що шкала суб’єктивна: вона базується на анамнезі пацієнта та оцінці лікаря, що може призводити до варіабельності.
Класифікація за шкалою NYHA
Шкала поділяє пацієнтів на чотири класи (I–IV) залежно від ступеня обмеження фізичної активності через симптоми серцевої недостатності, такі як задишка (диспное), втома, серцебиття чи ангінозний біль. Класифікація проводиться під час клінічного огляду, враховуючи звичайну активність пацієнта. Нижче наведено детальний опис кожного класу в табличному форматі для зручності:
| Клас NYHA | Опис симптомів та обмежень | Приклади фізичної активності | Метаболічні еквіваленти (METs, приблизно) | Прогностичне значення |
|---|---|---|---|---|
| I | Немає симптомів і обмежень у звичайній фізичній активності. Серцева недостатність діагностована, але не впливає на повсякденне життя. | Ходьба, підйом сходами, легкі вправи без задишки. | >7 METs (біг, важка фізична праця). | Найкращий прогноз; низький ризик ускладнень. |
| II | Легкі симптоми та незначне обмеження під час звичайної активності. Комфортно в спокої, але звичайні навантаження викликають задишку, втому чи серцебиття. | Ходьба по рівній поверхні, легка робота по дому; симптоми при швидкій ходьбі чи підйомі. | 3–5 METs (ходьба 5–6 км/год, миття посуду). | Помірний ризик; потребує моніторингу. |
| III | Значне обмеження активності через симптоми. Комфортно в спокої, але навіть мінімальні навантаження (менше звичайних) викликають задишку чи втому. | Симптоми при повільній ходьбі, одяганні; неможливість виконувати звичайну роботу. | 2–3 METs (повільна ходьба, гігієнічні процедури). | Високий ризик госпіталізацій; погіршення якості життя. |
| IV | Тяжкі обмеження. Симптоми присутні навіть у спокої; будь-яка активність посилює їх. Пацієнт часто прикутий до ліжка. | Неможливість самообслуговування; задишка в положенні сидячи чи лежачи. | <2 METs (спокій, мінімальні рухи). | Найгірший прогноз; високий ризик летальності. |
Ця класифікація динамічна: пацієнт може переходити між класами залежно від лікування чи прогресування хвороби. Наприклад, після призначення інгібіторів АПФ чи бета-блокаторів клас може покращитися з III до II.
Застосування в клінічній практиці
Шкала NYHA використовується для:
- Оцінки тяжкості: Допомагає визначити, чи потрібна госпіталізація, фармакотерапія (наприклад, сакубітрил/валсартан для класів II–IV) чи пристрої (дефібрилятори, кардіоресинхронізуюча терапія).
- Моніторингу: Регулярна переоцінка (кожні 3–6 місяців) для відстеження ефективності лікування.
- Прогнозування: Вищі класи асоційовані з гіршим виживанням (наприклад, 1-річна летальність у класі IV — до 50%).
- Досліджень: У клінічних випробуваннях (наприклад, PARADIGM-HF) як критерій включення чи ендпоінт.
- Самооцінки пацієнтів: Деякі дослідження показують, що пацієнти можуть самостійно класифікувати себе, але це менш надійно через суб’єктивність.
У педіатрії чи в пацієнтів з коморбідностями (наприклад, ХОЗЛ) шкала адаптується, але може бути менш точною.
Переваги та обмеження
Переваги:
- Простота та швидкість: Не вимагає дорогих тестів; базується на розмові з пацієнтом.
- Універсальність: Застосовна в амбулаторних і стаціонарних умовах, для всіх типів
серцевої недостатності(з збереженою чи зниженою фракцією викиду). - Клінічна релевантність: Добре корелює з якістю життя та ризиком госпіталізацій.
Обмеження:
- Суб’єктивність: Залежить від інтерпретації (лікар vs. пацієнт); варіабельність між спостерігачами до 20%.
- Не враховує об’єктивні параметри: Не включає фракцію викиду, біомаркери (NT-proBNP) чи навантажувальні тести.
- Динамічність: Симптоми можуть коливатися (наприклад, через декомпенсацію), що вимагає повторних оцінок.
- Менша чутливість у ранніх стадіях: Клас I не відрізняє асимптоматичних пацієнтів з ризиком від здорових.
Порівняння з іншими шкалами
NYHA доповнює, але відрізняється від стадій ACC/AHA:
- ACC/AHA стадії (A–D): Фокус на структурних змінах і ризику (A: високий ризик без симптомів; B: структурні зміни без симптомів; C: симптоми присутні; D: рефрактерна недостатність). Це прогресивна модель, тоді як NYHA — функціональна.
- Інші: Шкала Ross для дітей, або 6-хвилинний тест ходьби для об’єктивної оцінки. У рекомендаціях ESC 2021 NYHA використовується паралельно з ACC/AHA для повної картини.
Висновки
Шкала NYHA залишається золотим стандартом для функціональної оцінки серцевої недостатності, попри свої обмеження, бо вона проста, пацієнтоорієнтована та клінічно корисна. Завжди потрібно комбінувати NYHA з об’єктивними даними для точної діагностики та лікування. Якщо пацієнт у класі III–IV, негайно оптимізуйте терапію, щоб запобігти прогресуванню. У 2025 році, з появою нових біомаркерів та телемоніторингу, NYHA еволюціонує, але її основа лишається незмінною.