Симптом Ровзінга (Rovsing’s sign) — це клінічний тест, який використовується в діагностиці гострого апендициту та інших запальних процесів у черевній порожнині.
Механізм виникнення
Симптом Ровзінга ґрунтується на явищі перехресної болючості, спричиненому підвищенням тиску в порожнині товстої кишки та механічним подразненням запаленого апендикса чи прилеглих тканин через переміщення газів або вмісту. При апендициті запальний процес зазвичай локалізується в правій клубовій ямці, де апендикс відходить від сліпої кишки. Повільне натискання на ліву клубову ділянку (над низхідною або сигмовидною кишкою) призводить до зміщення вмісту товстої кишки в напрямку сліпої кишки, що посилює тиск на запалений апендикс або подразнену парієтальну очеревину в правій нижній частині живота. Це викликає біль у зоні апендициту, навіть якщо пряма пальпація правої клубової ділянки ще не проводилася.
Техніка виконання
- Пацієнт лежить на спині в горизонтальному положенні, бажано з розслабленими м’язами живота (можна попросити зігнути ноги в колінах для зменшення напруження).
- Лікар розміщує долоню або пальці (зазвичай II–IV пальці правої руки) на лівій клубовій ділянці — приблизно над проекцією сигмовидної кишки (fossa iliaca sinistra).
- Повільно і поступово натискає в напрямку правої клубової ділянки, створюючи тиск у товстій кишці. Рух має бути плавним, без різких поштовхів, щоб уникнути неспецифічного дискомфорту.
- Спостерігається реакція пацієнта: симптом вважається позитивним, якщо під час або після натискання виникає або посилюється біль у правій нижній частині живота (зона точки Мак-Бернея).
Клінічне значення
- Позитивний симптом Ровзінга вказує на ймовірний гострий апендицит, оскільки відображає подразнення апендикса через непрямий тиск. Це особливо цінно, коли пряма пальпація правої клубової ділянки викликає неоднозначну реакцію через захисне напруження м’язів або атипове положення апендикса.
- Негативний симптом не виключає апендицит, але знижує його ймовірність у поєднанні з іншими негативними ознаками.
- Диференційна діагностика: Позитивний симптом може також спостерігатися при інших станах, таких як заворот кишок, мезентеріальний аденіт або запальні захворювання тазу, що потребує комплексного аналізу.
Особливості інтерпретації
- Чутливість і специфічність: Симптом Ровзінга має помірну чутливість (близько 50–70% залежно від досліджень) і не є абсолютно специфічним для апендициту. Його цінність зростає в комбінації з іншими ознаками, такими як симптом Щоткіна-Блюмберга, лихоманка, лейкоцитоз чи локальна болючість.
- Анатомічні варіації: Ефективність тесту може знижуватися при атиповому розташуванні апендикса (наприклад, ретроцекальному чи тазовому), коли тиск у сліпій кишці не передається безпосередньо на запалений відросток.
- Помилкові результати: У разі значного метеоризму, закрепів або пухлин товстої кишки тиск може викликати неспецифічний біль, що ускладнює інтерпретацію. У дітей або пацієнтів із високим больовим порогом реакція може бути слабшою.
Історичний контекст
Симптом названо на честь данського хірурга Нільса Торкіля Ровзінга (Niels Thorkild Rovsing), який описав його на початку XX століття як частину фізикального обстеження при підозрі на апендицит. Ровзінг наголошував на важливості непрямої оцінки для уникнення прямого травмування запаленої зони.
Практичні застереження
- Тест слід виконувати делікатно, уникаючи надмірного тиску, щоб не спровокувати розрив апендикса при його критичному стані (наприклад, при перфорації).
- Якщо пацієнт уже має виражене захисне напруження м’язів живота (defence musculaire) або генералізований перитоніт, симптом може бути складно оцінити через дифузний больовий синдром.
- У вагітних жінок або при наявності великих утворень у черевній порожнині (наприклад, кіст яєчників) результат тесту може бути спотвореним через зміщення анатомічних структур.
Патофізіологічна основа
Симптом Ровзінга відображає не лише локальне запалення, а й гідродинамічні зміни в кишківнику. При апендициті закупорка просвіту апендикса (наприклад, каловим каменем чи лімфоїдною гіперплазією) посилює чутливість до тиску, а переміщення газів чи вмісту сліпої кишки додатково подразнює запалену зону, активуючи ноцицептори парієтальної очеревини.
Таким чином, симптом Ровзінга є цінним допоміжним інструментом у фізикальній діагностиці, який вимагає від лікаря точності виконання, розуміння анатомії та вміння інтегрувати його в загальну клінічну картину для підтвердження або виключення апендициту.