Симптом Сітковського (Sitkovsky’s sign), також відомий як симптом “позу хворого” або “больового полегшення при повороті”, є клінічною ознакою, що використовується в діагностиці гострого апендициту. Він був описаний українським хірургом Олександром Сітковським і базується на зміні інтенсивності болю залежно від положення тіла пацієнта.

Механізм виникнення

Симптом Сітковського пояснюється особливостями анатомічного розташування апендикса та його взаємодією з парієтальною очеревиною під час запального процесу. При гострому апендициті запалений апендикс, як правило, розташований у правій клубовій ямці (fossa iliaca dextra) і контактує з очеревиною передньої черевної стінки чи сліпою кишкою. У положенні лежачи на спині або стоячи гравітація та рухливість кишок можуть посилювати тиск запаленого апендикса на чутливу очеревину, викликаючи виражений біль.

Коли пацієнт повертається на лівий бік, сліпа кишка та апендикс зміщуються медіально та вниз під дією гравітації, що зменшує контакт запаленого відростка з парієтальною очеревиною передньої стінки живота. Це призводить до часткового полегшення болю або його переміщення, що й становить суть симптому. Механізм також пов’язаний із розтягненням або розслабленням мезентеріальних структур, які фіксують апендикс.

Техніка виконання

1. Пацієнт спочатку лежить на спині, і лікар оцінює локалізацію та інтенсивність болю в правій нижній частині живота (зазвичай у зоні Точка Мак-Бернея (McBurney's point)) шляхом опитування або легкої пальпації.
2. Пацієнта просять повернутися на лівий бік і залишатися в такому положенні протягом кількох секунд (10–20 секунд достатньо).
3. Лікар запитує пацієнта про зміну болю або повторно пальпує праву клубову ямку в новому положенні.
4. Реакція інтерпретується:

• Позитивний симптом: біль у правій клубовій ділянці зменшується або зникає при повороті на лівий бік, або ж пацієнт сам зазначає, що йому комфортніше лежати на лівому боці.
• Негативний симптом: біль залишається незмінним або посилюється незалежно від положення.

Клінічне значення

• Позитивний симптом Сітковського підтримує діагноз гострого апендициту, особливо на ранніх стадіях, коли запалення ще локалізоване і не перейшло в генералізований перитоніт. Він вказує на те, що джерело болю — рухома структура (апендикс), яка реагує на зміну позиції.
• Диференційна діагностика: Позитивний симптом може також спостерігатися при:
• Мезентеріальному аденіті (запаленні лімфовузлів брижі), що імітує апендицит.
• Перекруті яєчника чи кісти у жінок, де зміна положення впливає на натягнення зв’язок.
• Ранній стадії завороту кишок, хоча це рідше.
• Негативний симптом: Не виключає апендицит, особливо при ускладненнях (абсцес, перфорація), коли запалення фіксує апендикс і зміна позиції більше не впливає на біль.

Особливості інтерпретації

• Чутливість і специфічність: Симптом Сітковського має середню чутливість (близько 60–70%) і не є високоспецифічним, оскільки залежить від суб’єктивного сприйняття болю пацієнтом і розташування апендикса. Його цінність зростає в комплексі з іншими ознаками (
  Симптом Щоткіна-Блюмберга, Симптом Ровзінга (Rovsing’s sign), Симптом Образцова).
• Анатомічні варіації: Ефективність тесту знижується при ретроцекальному чи тазовому положенні апендикса, де зміна позиції має менший вплив через фіксацію відростка до задньої стінки чи тазових структур.
• Помилкові результати: У пацієнтів із генералізованим перитонітом біль дифузний і не залежить від положення. Також суб’єктивність оцінки (залежність від відповіді хворого) може ускладнити інтерпретацію, особливо у дітей чи людей із порушеною комунікацією.

Історичний контекст

Симптом названий на честь Олександра Сітковського, який у першій половині XX століття вніс вклад у хірургічну діагностику апендициту, звернувши увагу на поведінку пацієнтів із болем у животі. Він помітив, що хворі з апендицитом інстинктивно намагаються лежати на лівому боці для полегшення дискомфорту, що стало основою для формалізації цього тесту.

Практичні застереження

• Тест є пасивним і безпечним, але лікар має уникати різких рухів чи надмірної пальпації в процесі, щоб не спровокувати ускладнень (наприклад, перфорацію апендикса).
• У пацієнтів із вираженим захисним напруженням м’язів (defence musculaire) або ожирінням зміна положення може бути менш інформативною через обмежену рухливість внутрішніх структур.
• У вагітних жінок зміщення органів через матку може спотворити результат, що вимагає обережності в інтерпретації.

Патофізіологічна основа

Симптом відображає динамічну взаємодію запаленого апендикса з оточуючими тканинами. На ранніх стадіях апендициту запалення обмежується відростком і його брижею, що дозволяє гравітаційним зміщенням впливати на інтенсивність болю. При прогресуванні запалення (наприклад, із формуванням інфільтрату чи абсцесу) апендикс фіксується, і симптом втрачає виразність.

Висновок

Симптом Сітковського є простим, неінвазивним і цінним допоміжним методом у діагностиці апендициту, особливо для підтвердження локального характеру запалення. Він вимагає від лікаря уважності до скарг пацієнта, розуміння анатомічних особливостей і вміння інтегрувати результат із комплексом інших клінічних даних. У поєднанні з фізикальними тестами, такими як симптоми Образцова чи Ровзінга, він сприяє точнішій диференціальній діагностиці та своєчасному прийняттю рішення про хірургічне втручання.