Синдром Чарга-Стросса. Це рідкісне аутоімунне захворювання, що належить до групи ANCA-асоційованих васкулітів, і воно характеризується запаленням дрібних та середніх судин з еозінофілією та утворенням гранульом. Воно може початись з астми чи алергічного риніту, але може швидко прогресувати до ураження органів, таких як легені, серце чи нирки, якщо не діагностувати вчасно. Без лікування летальність висока — до 50% за 3 місяці, але з сучасною терапією виживаність сягає 90% на 5 років.

Визначення та етіологія

ЕГПА — це системний некротизуючий васкуліт дрібних та середніх судин, що супроводжується еозінофільним запаленням, утворенням гранульом та поліангіїтом (запаленням багатьох судин). Воно також відоме як алергічний гранульоматозний ангіїт або синдром Чарга-Стросса (на честь лікарів, які описали його в 1951 році), але з 2011 року перейменовано на ЕГПА для точності. Захворювання рідкісне: поширеність 1–3 на мільйон населення на рік, частіше у дорослих 30–50 років, без чіткої статевої переваги, але з вищим ризиком у осіб з астмою (до 90% пацієнтів мають астму в анамнезі).

Етіологія — мультифакторна: аутоімунна реакція на тлі генетичної схильності (асоціації з HLA-DRB1*04 та *07), тригерованої зовнішніми факторами. Ключові тригери: інфекції (наприклад, Staphylococcus aureus), алергени, вакцини чи ліки (монтелукаст, інгібітори лейкотрієнів, але зв’язок спірний — можливо, це маскування симптомів). У пацієнтів з астмою зниження стероїдів може “розкрити” васкуліт. Не успадковується, але сімейні випадки рідко трапляються.

Патогенез

Патогенез ЕГПА — це імунно-опосередкований процес з гіперактивністю Th2-клітин, що призводить до еозінофілії (еозінофіли >10% у крові) та вивільнення токсичних білків (майор базовий білок, еозінофільний катіонний білок), які пошкоджують тканини. Утворюються гранульоми з еозінофілами, лімфоцитами та гігантськими клітинами, а васкуліт викликає некроз судинної стінки. ANCA-антитіла (переважно p-ANCA/MPO) виявляються у 30–40% пацієнтів, активуючи нейтрофіли та посилюючи запалення. Цитокіни (IL-5, IL-13) стимулюють еозінофіли, а імунні комплекси депонуються в судинах. Захворювання прогресує у три фази: 1) алергічна (астма, риніт); 2) еозінофільна (гіпереозінофілія, інфільтрати в органах); 3) васкулітна (системне ураження). У нирках — гломерулонефрит, у легенях — геморагія, у серці — ендокардит.

Клінічні прояви

ЕГПА проявляється варіабельно, але класична тріада: астма, еозінофілія та васкуліт. Симптоми розвиваються поступово, з середнім інтервалом 3–9 років від астми до васкуліту. Перші ознаки — астма дорослого віку (до 90%), алергічний риніт чи синусит з поліпами (70%).

• Легені (90%): Астма (часто тяжка, кортикостероїд-залежна), кашель, задишка, інфільтрати на рентгені, альвеолярна геморагія.
• Верхні дихальні шляхи (70%): Риносинусит, поліпи, носові кровотечі.
• Шкіра (40–70%): Пурпура, вузлики, виразки, ліведо ретикулярис.
• Нервова система (60–70%): Мононеврит мультиплекс (болісна асиметрична нейропатія), полінейропатія.
• Серце (30–50%): Міокардит, перикардит, ендокардит, інфаркт — найчастіша причина смерті.
• Нирки (25–50%): Гломерулонефрит з гематурією, протеїнурією, рідко ниркова недостатність.
• ШКТ (30%): Біль у животі, діарея, виразки, перфорація.
• Інші: Артралгії, міалгії, лихоманка, втрата ваги, еозінофільна інфільтрація (легені, серце, шкіра).

У дітей рідко, з переважанням легеневих симптомів. Симптоми можуть рецидивувати, особливо при зниженні стероїдів.

Діагностика

Діагностика базується на клініці, лабораторії та біопсії, оскільки немає єдиного тесту.

• Лабораторні: Еозінофіли >10% або >1500/мкл, ANCA (p-ANCA/MPO у 40%), ШОЕ/CRP підвищені, IgE високий, аналіз сечі (гематурія).
• Візуалізація: Рентген/КТ грудної клітки (інфільтрати, вузлики), МРТ (неврологічні зміни), ехокардіографія (серцеві ураження).
• Біопсія: З легень, шкіри чи нерва — показує еозінофільні гранульоми, васкуліт, некроз.
• Критерії (ACR 1990): ≥4 з 6 (астма, еозінофілія >10%, моно-/полінейропатія, легеневі інфільтрати, синусит, еозінофільна інфільтрація в біопсії) — чутливість 85%, специфічність 99%. EULAR/ACR 2022 для ANCA-васкулітів.

Диференціація з гіпереозінофільним синдромом, гранульоматозом з поліангіїтом, інфекціями, раком.

Лікування

Лікування — індукція ремісії та підтримка, з мультидисциплінарним підходом (ревматолог, пульмонолог, кардіолог). Без лікування — летальність 50% за 3 місяці; з ним — ремісія у 80–90%.

• Індукція: Глюкокортикоїди (преднізолон 1 мг/кг/добу, таперінг) + імуносупресори (циклофосфамід при тяжких формах, ритуксимаб або меполізумаб — анти-IL-5 для еозінофілії). Авакопан як альтернатива стероїдам.
• Підтримка: Метотрексат, азатіоприн, мікофенолат; меполізумаб для рецидивів. Плазмаферез рідко (при тяжкій нирковій недостатності).
• Симптоматичне: Бронходилататори для астми, антикоагулянти при тромбозах, профілактика інфекцій (триметоприм-сульфаметоксазол).
• Моніторинг: Регулярні аналізи (еозінофіли, ANCA), бо рецидиви — у 25–50% за 5 років.

Меполізумаб значно зменшує дозу стероїдів і рецидиви.

Прогноз

З лікуванням прогноз сприятливий: 5-річна виживаність 90%, 10-річна — 78–80%. Фактори гіршого прогнозу: серцеве ураження (летальність до 25%), вік >65 років, ниркова недостатність. Релапси — у 35–50%, але рідко летальні. Без лікування — 5-річна виживаність <25%. Раннє втручання ключове; потрібно моніторити астму та еозінофіли, уникати тригерів. Ускладнення: хронічна ниркова хвороба, нейропатія, серцева недостатність.

Якщо у вас є симптоми, негайно зверніться до фахівця — вчасна діагностика може врятувати життя.