Синдром Елерса-Данлоса (СЕД)

Від | 08.08.2025
0 Коментарів

Синдром Елерса-Данлоса (СЕД) — це гетерогенна група спадкових захворювань сполучної тканини, що характеризуються дефектами синтезу або структури колагену та інших компонентів позаклітинного матриксу.

1. Визначення та етиологія

Синдром Елерса-Данлоса (СЕД) — це рідкісна група спадкових захворювань сполучної тканини, спричинених генетичними мутаціями, що порушують синтез, структуру або функцію колагену чи пов’язаних білків позаклітинного матриксу. СЕД включає 13 підтипів, кожен із яких асоціюється з мутаціями в різних генах. Найпоширеніші мутації стосуються генів, що кодують колаген (наприклад, COL5A1, COL5A2, COL3A1) або ферменти, які беруть участь у його модифікації (наприклад, PLOD1).

Типи спадкування:

  • Аутосомно-домінантне (найпоширеніше, наприклад, класичний і судинний типи).
  • Аутосомно-рецесивне (рідше, наприклад, кіфосколіотичний тип).

Фактори ризику:

  • Сімейний анамнез СЕД.
  • Генетична схильність до мутацій у генах колагену чи пов’язаних білків.
  • Відсутність інших специфічних факторів ризику, оскільки це генетичне захворювання.

2. Класифікація

Міжнародна класифікація СЕД (2017) виділяє 13 підтипів на основі клінічних проявів і генетичних дефектів. Основні типи включають:

  1. Класичний (cEDS):
  • Мутації: COL5A1, COL5A2 (рідше COL1A1).
  • Ознаки: гіпереластичність шкіри, атрофічні рубці, гіpermobility суглобів.

2. Класичноподібний (clEDS):

    • Мутації: TNXB (тенасцин-X).
    • Ознаки: подібні до класичного, але без атрофічних рубців.

    3. Судинний (vEDS):

      • Мутації: COL3A1.
      • Ознаки: ламкість судин, ризик розриву артерій, тонка шкіра, характерні риси обличчя.

      4. Кіфосколіотичний (kEDS):

        • Мутації: PLOD1, FKBP14.
        • Ознаки: виражений сколіоз, м’язова гіпотонія, гіpermobility суглобів.

        5. Артроклазія (aEDS):

          • Мутації: COL1A1, COL1A2.
          • Ознаки: вроджені вивихи стегна, тяжка гіpermobility.

          6. Дерматоспараксис (dEDS):

            • Мутації: ADAMTS2.
            • Ознаки: вкрай ламка шкіра, надмірна її в’ялість.

            7. Гіpermobility (hEDS):

              • Генетична основа: не повністю визначена (полігенна?).
              • Ознаки: генералізована гіpermobility суглобів, хронічний біль, м’які тканини травми.

              8. Інші рідкісні типи (наприклад, спондилодиспластичний, м’язово-контрактурний, періодонтальний).

                3. Патогенез

                СЕД виникає через дефекти в структурі, синтезі або обробці колагену, що призводить до порушення міцності та еластичності сполучної тканини. Залежно від типу:

                • У класичному СЕД дефекти колагену V впливають на організацію колагенових фібрил, що знижує міцність шкіри та зв’язок.
                • У судинному СЕД мутації в колагені III призводять до ламкості судин і тканин.
                • У кіфосколіотичному типі дефекти ферментів (лізилгідроксилази) порушують зшивання колагену, знижуючи міцність тканин.

                Ці зміни призводять до системних проявів: гіпереластичності шкіри, гіpermobility суглобів, ламкості судин і схильності до травм.

                4. Клінічна картина

                Клінічні прояви варіюють залежно від типу СЕД, але загальними є ураження шкіри, суглобів і судин.

                • Шкіра:
                • Гіпереластичність (шкіра тягнеться, але повертається у вихідне положення).
                • Ламкість, легке утворення синців.
                • Атрофічні («папіросні») рубці (особливо в класичному типі).
                • Тонка, просвічуюча шкіра (у судинному типі).
                • Суглоби:
                • Генералізована або локальна гіpermobility (оцінюється за шкалою Бейтона, ≥5 балів для hEDS).
                • Часті вивихи та підвивихи.
                • Хронічний суглобовий біль, артралгії.
                • Серцево-судинна система (особливо в судинному типі):
                • Ламкість артерій, ризик аневризм і розривів (аорта, середні артерії).
                • Пролапс мітрального клапана.
                • Варикозне розширення вен.
                • Інші системи:
                • Очі: міопія, склеральна ламкість (рідко).
                • Легені: спонтанний пневмоторакс (у судинному типі).
                • Шлунково-кишковий тракт: грижі, розрив кишечника (у vEDS).
                • Скелет: сколіоз, кіфоз, плоскостопість.
                • Характерні риси обличчя (у vEDS): тонкий ніс, виступаючі очі, тонкі губи.
                • Загальні симптоми:
                • Хронічна втома, слабкість.
                • Хронічний біль (суглобовий, м’язовий).
                • Вегетативна дисфункція (у hEDS): ортостатична гіпотензія, тахікардія.

                5. Діагностика

                Діагноз СЕД встановлюється на основі клінічних критеріїв, інструментальних досліджень і генетичного тестування. Ключові аспекти:

                • Клінічні критерії (2017):
                • Для класичного СЕД: гіпереластичність шкіри, атрофічні рубці, гіpermobility суглобів.
                • Для судинного СЕД: сімейний анамнез, ламкість судин, характерні риси обличчя, тонка шкіра.
                • Для гіpermobility СЕД: генералізована гіpermobility (шкала Бейтона ≥5), хронічний біль, виключення інших типів СЕД.
                • Для інших типів: специфічні клінічні ознаки + генетичне підтвердження.
                • Інструментальні методи:
                • Ехокардіографія: оцінка стану аорти, клапанів.
                • КТ/МРТ-ангіографія: виявлення аневризм, оцінка судин (особливо для vEDS).
                • Рентгенографія: оцінка сколіозу, деформацій суглобів.
                • Біопсія шкіри (рідко): гістологічне дослідження для оцінки структури колагену.
                • Генетичне тестування:
                • Секвенування генів (COL5A1, COL3A1, PLOD1 тощо) для підтвердження діагнозу.
                • Особливо важливо для судинного та рідкісних типів.
                • Для hEDS генетична основа не визначена, діагноз клінічний.
                • Лабораторні тести:
                • Зазвичай не специфічні.
                • Для диференціальної діагностики з гомоцистинурією — аналіз рівня гомоцистеїну в плазмі.

                6. Диференціальна діагностика

                • Синдром Марфана (дилатація аорти, ектопія кришталика, мутації FBN1).
                • Синдром Лойса-Дітца (аневризми, біфідний язичок, мутації TGFBR1/2).
                • Гомоцистинурія (ектопія кришталика вниз, тромбоемболії).
                • Вроджена контрактурна арахнодактилія (FBN2 мутації, контрактури).
                • Остеогенез недосконалий (ламкість кісток, блакитні склери).

                7. Лікування

                СЕД невиліковний, тому терапія спрямована на полегшення симптомів, профілактику ускладнень і покращення якості життя.

                • Медикаментозна терапія:
                • Знеболювальні: НПЗП, парацетамол для контролю хронічного болю.
                • Бета-блокатори або лозартан: для зниження судинного стресу в vEDS.
                • Вітамін C: для підтримки синтезу колагену (допоміжна терапія).
                • Фізіотерапія:
                • Зміцнення м’язів для стабілізації суглобів.
                • Вправи з низьким навантаженням (плавання, йога) для зменшення ризику травм.
                • Хірургічне лікування:
                • Судинні втручання (у vEDS): ремонт аневризм, профілактичні операції при високому ризику розриву.
                • Ортопедичні операції: корекція сколіозу, стабілізація суглобів.
                • Шкірні процедури: пластика при значних рубцях (обережно через ламкість тканин).
                • Спостереження:
                • Регулярна ехокардіографія та КТ/МРТ-ангіографія (особливо для vEDS).
                • Ортопедичний огляд для моніторингу сколіозу, суглобів.
                • Офтальмологічний контроль для виключення ускладнень.
                • Рекомендації щодо способу життя:
                • Уникнення травм, контактних видів спорту, важкого підйому.
                • Використання ортезів або бандажів для підтримки суглобів.
                • Захист шкіри від травм (носіння захисного одягу).

                8. Ускладнення

                • Судинні (у vEDS): розрив артерій, аневризми, кровотечі.
                • Суглобові: хронічні вивихи, артроз, дегенеративні зміни.
                • Шкірні: повільне загоєння ран, атрофічні рубці.
                • Шлунково-кишкові: розрив кишечника, грижі.
                • Легеневі: спонтанний пневмоторакс.
                • Акушерські (у vEDS): розрив матки, кровотечі під час вагітності.

                9. Прогноз

                • Класичний і гіpermobility типи: сприятливий за умови правильного менеджменту, хоча хронічний біль може погіршувати якість життя.
                • Судинний тип: несприятливий через високий ризик летальних судинних ускладнень (середня тривалість життя ~48–50 років).
                • Інші типи: прогноз залежить від тяжкості проявів і ускладнень.

                10. Профілактика

                • Генетичне консультування:
                • Оцінка ризику передачі захворювання (50% для аутосомно-домінантних форм).
                • Пренатальна діагностика для виявлення мутацій.
                • Раннє виявлення:
                • Скринінг членів сім’ї при підтвердженому діагнозі.
                • Генетичне тестування для ідентифікації носіїв.
                • Уникнення ускладнень:
                • Регулярний моніторинг судин, суглобів, шкіри.
                • Уникнення травм і надмірних фізичних навантажень.

                11. Висновок

                Синдром Елерса-Данлоса — це складна група спадкових захворювань із різноманітними клінічними проявами, що вимагає індивідуалізованого підходу до діагностики та лікування. Найнебезпечнішим є судинний тип через ризик летальних ускладнень. Сучасні методи діагностики (клінічні критерії, генетичне тестування) та міждисциплінарний підхід (кардіологи, ортопеди, генетики) дозволяють ефективно управляти станом, зменшуючи ризик ускладнень і покращуючи якість життя. Генетичне консультування є ключовим для планування сім’ї та профілактики.

                Переглядів: 8