Синдром Персонейджа-Тернера (СПТ) — це гостра ідіопатична невралгічна аміотрофія плечового сплетення, що характеризується раптовим початком інтенсивного болю в плечовому поясі з наступним розвитком вираженої м’язової слабкості та атрофії.
1. Етіологія та патогенез
Точна причина залишається нез’ясованою, проте домінуючою є імуноопосередкована теорія. Часто симптоми виникають після тригерних подій:
- Вірусні інфекції (ГРВІ, цитомегаловірус, Епштейна-Барр).
- Вакцинація (як неспецифічна імунна відповідь).
- Хірургічні втручання або тяжкі фізичні навантаження.
- Генетична схильність (спадкова форма — пов’язана з мутацією гена SEPT9).
2. Клінічна картина (Тріада симптомів)
Розвиток захворювання зазвичай проходить три стадії:
- Гостра больова фаза: Раптовий, «гризучий» або «ріжучий» біль у ділянці плеча та лопатки, що часто виникає вночі. Біль настільки сильний, що не купірується звичайними анальгетиками і триває від кількох днів до 2–3 тижнів.
- Паралітична фаза: У міру зникнення болю з’являється прогресуюча слабкість м’язів. Найчастіше уражаються передній зубчастий, надостний, підостний та дельтоподібний м’язи.
- Аміотрофічна фаза: Швидкий розвиток атрофії уражених м’язів (протягом 2–4 тижнів).
3. Діагностичні критерії
- Фізикальний огляд: Виявлення «крилоподібної лопатки» ($scapula\:alata$) через параліч $n.\:thoracicus\:longus$ та неможливість відведення руки.
- ЕНМГ: Виявляє ознаки гострої денервації (потенціали фібриляцій) у м’язах, що іннервуються різними нервами сплетення, що підтверджує мультифокальний характер ураження.
- МРТ плечового сплетення: У гострій фазі візуалізується набряк нервових стовбурів (гіперінтенсивний сигнал у режимі T2/STIR) та набряк самих м’язів («денерваційний набряк»).
4. Диференціальна діагностика
Важливо не сплутати СПТ з:
- Шийною радикулопатією $C_5–C_6$: При СПТ біль значно інтенсивніший, а слабкість виникає пізніше і не обмежена одним дерматомом.
- Розривом ротаторної манжети плеча: При розриві біль пов’язаний з рухами, при СПТ — він присутній навіть у стані спокою.
5. Прогноз
Прогноз переважно сприятливий, але відновлення тривале (від 6 місяців до 2–3 років). Повне відновлення сили спостерігається у 70–90% пацієнтів, проте залишковий дефіцит та швидка втомлюваність м’язів можуть зберігатися назавжди.
Помилка діагностики: Найпоширенішою помилкою є призначення оперативного лікування з приводу «грижі диска» або «синдрому стиснення ротаторної манжети» через неправильну інтерпретацію болю, тоді як СПТ лікується консервативно (кортикостероїди в гострій фазі та тривала реабілітація).