Синдром подразненого кишківника (СПК, лат. irritable bowel syndrome, IBS) — це хронічне функціональне розлад шлунково-кишкового тракту (ШКТ), яке характеризується рецидивуючим болем у животі, змінами стільця (діарея, закреп або їх чергування) та відсутністю органічних уражень (запалення, пухлин, структурних аномалій).

Етіологія

СПК є багатофакторним захворюванням із не до кінця з’ясованими причинами. Основні фактори:

1. Дисрегуляція осі “мозок-кишківник”:

• Порушення взаємодії між ЦНС і ентеральною нервовою системою (ЕНС).
• Підвищена чутливість до сигналів від кишківника (вісцеральна гіперчутливість).

2. Психоемоційні фактори:

• Стрес, тривожність, депресія часто є тригерами (до 60% випадків).
• Активність гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі впливає на моторику.

3. Мікробіота:

• Дисбактеріоз (зміна складу кишкової флори).
• Постінфекційний СПК: Розвивається після гастроентериту (10–20% випадків).

4. Генетична схильність:

• Сімейна агрегація (не пряма спадковість, а спільні фактори середовища).

5. Дієта:

• Непереносимість вуглеводів (лактоза, фруктоза), FODMAP (ферментовані оліго-, ди-, моносахариди та поліоли).

6. Запалення низького ступеня:

• Підвищена кількість тучних клітин і медіаторів (гістамін, цитокіни) у слизовій.

Патогенез

СПК не має єдиного механізму, але ключові аспекти включають:

1. Порушення моторики:

• Гіперактивність або гіпофункція сплетень Мейсснера й Ауербаха.
• Нерегулярні скорочення гладких м’язів (спазми або слабка перистальтика).

2. Вісцеральна гіперчутливість:

• Підвищена сприйнятливість до розтягнення кишки, газів чи нормальних стимулів.
• Дисфункція чутливих нейронів ЕНС і передача сигналів до мозку.

3. Дисбаланс мікробіоти:

• Зміни в метаболітах бактерій (коротколанцюгові жирні кислоти) впливають на моторику й чутливість.

4. Нейроендокринні зміни:

• Аномальний рівень серотоніну (95% синтезується в кишківнику), який регулює перистальтику.
• Стрес активує симпатичну систему, пригнічуючи нормальну роботу ЕНС.

5. Імунна активація:

• Локальне запалення низького ступеня підсилює чутливість нервів.

Клінічні прояви

СПК проявляється різноманітно, залежно від підтипу:

1. Основні симптоми (Римські критерії IV):

• Біль у животі (щонайменше 1 день на тиждень протягом 3 місяців), пов’язаний із:
  • Дефекацією (полегшення чи посилення).
  • Зміною частоти стільця.
  • Зміною консистенції стільця.

2. Підтипи СПК:

• СПК із переважанням діареї (IBS-D): Рідкий стілець >25% часу, твердий <25%.
• СПК із переважанням закрепів (IBS-C): Твердий стілець >25%, рідкий <25%.
• Змішаний тип (IBS-M): Чергування діареї та закрепів.
• Некласифікований (IBS-U): Симптоми не відповідають чітким підтипам.

3. Супутні симптоми:

• Здуття живота, відчуття переповнення.
• Неповне випорожнення кишківника.
• Слиз у калі (без крові).
• Позакишкові прояви: втома, головний біль, тривожність, біль у спині.

4. Тригери:

• Їжа (жирна, гостра, молочна), стрес, гормональні зміни (менструація).

Діагностика

СПК — діагноз виключення, базується на клінічних критеріях і відсутності “червоних прапорців”.

1. Римські критерії IV (2016):

• Біль у животі + зміна стільця протягом ≥3 місяців, початок симптомів ≥6 місяців тому.

2. Лабораторні тести:

• Загальний аналіз крові: Виключення анемії, запалення (СРБ, ШОЕ).
• Копрограма: Відсутність крові, жиру, паразитів.
• Тест на целіакію: Антитіла до тканинної трансглутамінази.
• Лактазний тест: Виключення лактазної недостатності.

3. Інструментальні методи:

• Колоноскопія: Показана при “червоних прапорцях” (кров у калі, втрата ваги, вік >50).
• УЗД: Виключення органічних змін.
• Манометрія: Рідко, для оцінки моторики.

4. Червоні прапорці (виключають СПК)**:

• Нічна діарея, кров у калі, лихоманка, втрата ваги, анемія, сімейний анамнез раку кишківника.

Лікування

Лікування СПК є симптоматичним і багатокомпонентним:

1. Дієта:

• Низький FODMAP: Обмеження ферментованих вуглеводів (2–8 тижнів із поступовим введенням).
• Виключення тригерів: Кофеїн, алкоголь, молочні продукти.
• Клітковина: Розчинна (псиліум) при закрепах, обмеження при діареї.

2. Медикаментозна терапія:

• Спазмолітики: Дротаверин, мебеверин — для зняття болю.
• При діареї: Лоперамід, смекта.
• При закрепах: Проносні (лактулоза, макрогол), прокінетики (ітооприд).
• Антидепресанти: ТЦА (амітриптилін) або СІЗЗС (сертралін) для болю й тривожності.
• Пробіотики: Bifidobacterium, Lactobacillus для нормалізації мікробіоти.

3. Психотерапія:

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), гіпноз, релаксація — при стресі.

4. Фізична активність:

• Помірні вправи (йога, ходьба) покращують моторику.

Прогноз

• СПК не скорочує тривалість життя, але погіршує його якість.
• Симптоми можуть рецидивувати, але часто слабшають із віком.

Клінічне значення

• Поширеність: 10–15% населення, частіше у жінок (2:1), вік 20–50 років.
• Економічний тягар: Високі витрати на діагностику й лікування.
• Диференціальна діагностика: Виключення хвороби Крона, виразкового коліту, целіакії, раку.

Цікаві особливості

• СПК частіше асоціюється з тривожними розладами, ніж із органічними хворобами.
• “Другий мозок” (ЕНС) відіграє центральну роль у патогенезі.
• Постінфекційний СПК може тривати роками після одужання від інфекції.

Висновок

Синдром подразненого кишківника — це функціональний розлад із комплексною етіологією, що включає взаємодію моторики, чутливості, мікробіоти та психіки. Діагностика спирається на Римські критерії, а лікування — на індивідуальний підхід із акцентом на дієту, медикаменти й психотерапію. Незважаючи на хронічний перебіг, СПК не прогресує до органічних уражень, але вимагає уваги через вплив на якість життя.