Синдром Золлінгера–Еллісона (СЗЕ)

Від | 07.10.2025
0 Коментарів

Синдром Золлінгера–Еллісона (СЗЕ) — рідкісне захворювання, спричинене гастриномою, пухлиною, що секретує гастрин, зазвичай локалізованою в підшлунковій залозі або дванадцятипалій кишці. Гастрин стимулює надмірну секрецію соляної кислоти парієтальними клітинами шлунка, що призводить до гіперацидності, виразкової хвороби та інших ускладнень. Розглянемо СЗЕ з точки зору патофізіології, клінічних проявів, діагностики, лікування та прогнозу.

Патофізіологія

Гастринома, як правило, є нейроендокринною пухлиною (NET), що продукує надлишок гастрину. У 60–90% випадків вона злоякісна, з потенціалом до метастазування, найчастіше в печінку або лімфатичні вузли. Приблизно 25% випадків СЗЕ асоціюються з множинною ендокринною неоплазією 1 типу (МЕН-1), аутосомно-домінантним синдромом, що включає пухлини паращитовидних залоз, гіпофіза та підшлункової залози. Надлишок гастрину викликає:

  • Гіперплазію парієтальних клітин, що підвищує секрецію соляної кислоти.
  • Гіперплазію G-клітин шлунка.
  • Порушення бар’єрної функції слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, що сприяє утворенню виразок.
  • Діарею через інактивацію травних ферментів у тонкому кишківнику внаслідок низького pH.

Клінічні прояви

Основні симптоми СЗЕ:

  1. Виразкова хвороба: рефрактерна до стандартної терапії, часто множинна, локалізована в нетипових місцях (дистальна частина дванадцятипалої кишки, порожня кишка).
  2. Біль у животі: найпоширеніший симптом, пов’язаний з виразками або гастроезофагеальним рефлюксом (ГЕРХ).
  3. Діарея: стеаторея або водяниста діарея через порушення травлення внаслідок гіперацидності.
  4. ГЕРХ: печія, езофагіт через надмірну кислотність.
  5. Ускладнення: кровотечі, перфорація виразок, стеноз стравоходу.
    У пацієнтів з МЕН-1 можуть бути додаткові симптоми, пов’язані з іншими ендокринними пухлинами (гіперкальціємія, гіпоглікемія тощо).

Діагностика

Діагностика СЗЕ базується на клінічних, лабораторних та інструментальних методах:

  1. Лабораторні тести:
  • Рівень гастрину в сироватці: значення >1000 пг/мл у поєднанні з pH шлункового соку <2,0 є діагностичним. Нормальний рівень гастрину не виключає СЗЕ, якщо є клінічні підозри.
  • Секретиновий тест: введення секретину (2 Од/кг) у нормі знижує рівень гастрину, але при СЗЕ він парадоксально зростає (>120 пг/мл від базового рівня).
  • Рівень хромограніну А: підвищений при нейроендокринних пухлинах.
  • Генетичне тестування: для виключення МЕН-1 (мутації гена MEN1).

2. Інструментальні методи:

    • Ендоскопія: виявлення множинних або атипових виразок, ерозій, езофагіту.
    • КТ/МРТ: для локалізації гастриноми та метастазів.
    • Сцинтиграфія рецепторів соматостатину (Octreoscan або 68Ga-DOTATATE ПЕТ-КТ): висока чутливість для нейроендокринних пухлин.
    • Ендоскопічне УЗД: для виявлення малих пухлин у підшлунковій залозі чи дванадцятипалій кишці.

    Диференційна діагностика

    СЗЕ слід відрізняти від:

    • Звичайної виразкової хвороби.
    • Хелікобактер-асоційованого гастриту.
    • Гіпергастринемії, спричиненої атрофічним гастритом або інгібіторами протонної помпи (ІПП).
    • Інших причин діареї (хвороба Крона, целіакія).

    Лікування

    Лікування СЗЕ є багатокомпонентним і спрямоване на контроль гіперацидності, усунення пухлини та профілактику ускладнень:

    1. Медикаментозна терапія:
    • Інгібітори протонної помпи (ІПП): омепразол, пантопразол у високих дозах (40–120 мг/добу) для зниження кислотності та загоєння виразок.
    • Аналоги соматостатину (октреотид, ланреотид): зменшують секрецію гастрину та полегшують симптоми у 70–90% пацієнтів.
    • Хіміотерапія (стрептозоцин, 5-фторурацил) або таргетна терапія (еверолімус, сунітиніб) при метастатичному ураженні.

    2. Хірургічне лікування:

      • Резекція гастриноми, якщо пухлина локалізована та немає метастазів.
      • При МЕН-1 хірургія обмежена через множинні пухлини.
      • Паліативна циторедукція при метастазах.

      3. Контроль ускладнень: ендоскопічна зупинка кровотеч, парентеральне харчування при тяжкій діареї.

        Прогноз

        Прогноз залежить від:

        • Наявності метастазів (5-річна виживаність при метастазах ~30–50%).
        • Асоціації з МЕН-1 (ускладнює радикальне лікування).
        • Ефективності контролю гіперацидності (ІПП значно покращують якість життя).
          Раннє виявлення та хірургічна резекція локалізованої гастриноми можуть забезпечити тривалу ремісію.

        Висновок

        СЗЕ — складне захворювання, що вимагає мультидисциплінарного підходу. Рання діагностика, контроль гіперацидності та локалізація пухлини є ключовими для покращення прогнозу. Пацієнти потребують пожиттєвого спостереження через ризик рецидиву та метастазування.

        Переглядів: 5