Тригліцериди

Від | 21.02.2025

Тригліцериди (або тристери гліцерину, триацилгліцероли) — це клас ліпідів, які є основною формою зберігання енергії в організмі людини, тварин і деяких рослин. Вони складають значну частину жирової тканини й відіграють ключову роль у метаболізмі, забезпеченні теплоізоляції та захисті органів. Ось докладний опис їхньої структури, синтезу, функцій, метаболізму та значення.


Структура тригліцеридів

Тригліцериди — це естери, утворені з однієї молекули гліцерину (трьохатомний спирт) і трьох молекул жирних кислот. Їхня хімічна структура виглядає так:

  • Гліцерин (C₃H₈O₃): основа молекули, що має три гідроксильні групи (-OH).
  • Жирні кислоти: довгі вуглеводневі ланцюги з карбоксильною групою (-COOH), які приєднуються до гліцерину через етерифікацію (втрата води).

Формула тригліцериду:
RCOO-CH₂-CH(OOCR’)-CH₂-OOCR”, де R, R’, R” — залишки жирних кислот.

Види жирних кислот у тригліцеридах

Жирні кислоти можуть бути:

1. Насичені: без подвійних зв’язків (наприклад, пальмітинова C₁₅H₃₁COOH, стеаринова C₁₇H₃₅COOH).

  • Властивості: тверді при кімнатній температурі (наприклад, тваринні жири).

2. Ненасичені: з одним (мононенасичені, наприклад, олеїнова C₁₇H₃₃COOH) або кількома (поліненасичені, наприклад, лінолева C₁₇H₃₁COOH) подвійними зв’язками.

  • Властивості: рідкі при кімнатній температурі (наприклад, рослинні олії).

Тригліцериди можуть бути однорідними (всі три жирні кислоти однакові) або змішаними (різні жирні кислоти).


Синтез тригліцеридів

Тригліцериди синтезуються в процесі ліпогенезу, головним чином у печінці, жировій тканині та тонкому кишечнику:

1. Етерифікація: гліцерин реагує з трьома молекулами жирних кислот за участі ферментів (ацил-КоА-трансфераз).

2. Джерела компонентів:

  • Гліцерин утворюється з гліцерин-3-фосфату (проміжний продукт гліколізу).
  • Жирні кислоти синтезуються з ацетил-КоА (з глюкози чи амінокислот) або надходять із їжі.

3. Локалізація: синтез активний після вживання вуглеводів чи жирів, коли організм накопичує надлишкову енергію.


Функції тригліцеридів

1. Енергетичне депо:

  • Тригліцериди — найефективніший спосіб зберігання енергії: 1 г жиру дає ~9 ккал (порівняно з 4 ккал/г для вуглеводів чи білків).
  • Зберігаються в адипоцитах (клітинах жирової тканини).

2. Теплоізоляція:

  • Підшкірний жир захищає організм від втрати тепла.

3. Механічний захист:

  • Жирова тканина навколо органів (наприклад, нирок) амортизує удари.

4. Транспорт ліпідів:

  • У крові тригліцериди переносяться в складі ліпопротеїнів (хіломікронів, ЛПДНЩ — ліпопротеїнів дуже низької щільності).

5. Джерело жирних кислот:

  • При гідролізі тригліцериди розщеплюються на гліцерин і жирні кислоти, які використовуються для синтезу мембран, гормонів чи енергії.

Метаболізм тригліцеридів

1. Травлення та всмоктування

  • У шлунку: часткове розщеплення жиру ферментом шлунковою ліпазою (незначне).
  • У тонкому кишечнику:
  • Жовчні кислоти емульгують жири, підвищуючи їхню доступність для ферментів.
  • Панкреатична ліпаза розщеплює тригліцериди на моногліцериди та вільні жирні кислоти.
  • Ці продукти всмоктуються в ентероцити, де знову синтезуються в тригліцериди й упаковуються в хіломікрони.
  • Транспорт: хіломікрони через лімфу потрапляють у кров.

2. Зберігання

  • Ліпопротеїнова ліпаза (на стінках капілярів) розщеплює тригліцериди хіломікронів і ЛПДНЩ, а жирні кислоти захоплюються адипоцитами й перетворюються назад у тригліцериди.

3. Мобілізація (ліполіз)

  • Під час голодування чи фізичного навантаження гормони (адреналін, глюкагон) активують гормон-чутливу ліпазу в жировій тканині.
  • Тригліцериди розщеплюються на гліцерин і жирні кислоти, які потрапляють у кров:
  • Гліцерин — для глюконеогенезу в печінці.
  • Жирні кислоти — для β-окислення в мітохондріях із утворенням АТФ.

Тригліцериди в крові

У плазмі крові тригліцериди не розчинні у воді, тому транспортуються в складі ліпопротеїнів:

  • Хіломікрони: переносять тригліцериди з їжі.
  • ЛПДНЩ (VLDL): синтезуються в печінці й доставляють ендогенні тригліцериди до тканин.
  • Нормальний рівень у крові: 0,5–1,7 ммоль/л (залежить від віку, статі, дієти).

Патології

  • Гіпертригліцеридемія: рівень >1,7 ммоль/л (при ожирінні, діабеті, алкоголізмі); підвищує ризик атеросклерозу та панкреатиту.
  • Гіпотригліцеридемія: рідкісна, може бути при недоїданні чи генетичних порушеннях.

Джерела тригліцеридів

1. Їжа:

  • Тваринні жири (масло, сало, м’ясо).
  • Рослинні олії (соняшникова, оливкова).

2. Ендогенний синтез: із надлишку глюкози чи амінокислот у печінці.


Значення для організму

  • Фізіологічне: тригліцериди дозволяють організму виживати в умовах нестачі їжі, зберігаючи енергію.
  • Патологічне: надлишок тригліцеридів у крові чи жировій тканині асоціюється з ожирінням, метаболічним синдромом і серцево-судинними захворюваннями.

Цікаві факти

  • У китів і тюленів тригліцериди в підшкірному жирі (ворвані) можуть становити до 30–40% маси тіла, забезпечуючи тепло й енергію.
  • Рослинні тригліцериди (олії) часто мають більше поліненасичених жирних кислот, тому вони рідкі й корисніші для серця.
  • При окисленні 1 г тригліцеридів утворюється вдвічі більше енергії, ніж при окисленні вуглеводів, але процес повільніший.