Туберкульоз (ТБ) — це хронічне інфекційне захворювання, спричинене бактеріями роду Mycobacterium, переважно Mycobacterium tuberculosis.

1. Визначення та етіологія

Туберкульоз — це інфекційне захворювання, спричинене мікобактеріями туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis complex), переважно M. tuberculosis. Рідше захворювання можуть викликати M. bovis, M. africanum або M. microti. Міко бактерії є кислотостійкими, повільно зростаючими аеробними бактеріями, стійкими до зовнішнього середовища завдяки товстій клітинній стінці, багатій на ліпіди.

Шляхи передачі:

• Повітряно-крапельний (основний): через вдихання аерозолів, що містять мікобактерії, які виділяються хворими з активним туберкульозом легень при кашлі, чханні чи розмові.
• Аліментарний: через заражені продукти (наприклад, молоко від хворих на туберкульоз корів, при M. bovis).
• Контактний: рідко, через шкіру чи слизові (наприклад, у медичних працівників при контакті з інфікованим матеріалом).
• Трансплацентарний: від матері до плоду (дуже рідко).

Фактори ризику:

• Контакт із хворим на відкриту форму туберкульозу.
• Імунодефіцитні стани (ВІЛ/СНІД, цукровий діабет, терапія імуносупресантами).
• Соціально-економічні фактори: скупченість, недоїдання, алкоголізм, наркоманія.
• Хронічні захворювання легень (ХОЗЛ, силікоз).
• Куріння, зловживання алкоголем.

2. Класифікація

Туберкульоз класифікують за локалізацією, клінічним перебігом і бактеріологічним статусом.

• За локалізацією:
• Легеневий туберкульоз (80–90% випадків): ураження легень (вогнищевий, інфільтративний, дисемінований, кавернозний, фіброзно-кавернозний, туберкульома).
• Позалегеневий туберкульоз: ураження інших органів (кісток, суглобів, нирок, лімфатичних вузлів, ЦНС, очей, шкіри тощо).
• Міліарний туберкульоз: генералізована форма з гематогенною дисемінацією.
• За бактеріологічним статусом:
• БК+ (бактеріовиділення підтверджене, відкрита форма).
• БК- (без бактеріовиділення, закрита форма).
• За перебігом:
• Первинний туберкульоз: первинний комплекс (вогнище в легені + ураження лімфовузлів).
• Вторинний туберкульоз: рецидив або реактивація латентної інфекції.
• За чутливістю до ліків:
• Чутливий до протитуберкульозних препаратів.
• Мультирезистентний (МРТБ, резистентність до ізоніазиду та рифампіцину).
• Широко резистентний (ШРТБ, додаткова резистентність до фторхінолонів і препаратів другого ряду).

3. Патогенез

Після вдихання мікобактерій вони потрапляють у альвеоли, де фагоцитуються макрофагами. Однак M. tuberculosis здатна виживати всередині макрофагів, пригнічуючи їхню бактерицидну активність. Це призводить до формування гранульом (вогнищ казеозного некрозу, оточених лімфоцитами та епітеліоїдними клітинами).

• Первинна інфекція: утворюється первинний комплекс (вогнище Гона в легені + лімфаденіт регіонарних лімфовузлів). У більшості випадків (90%) імунна система локалізує інфекцію, і вона переходить у латентну форму.
• Латентна туберкульозна інфекція (ЛТІ): мікобактерії залишаються в організмі в неактивному стані, але можуть реактивуватися за умов імуносупресії.
• Вторинний туберкульоз: реактивація інфекції з формуванням нових вогнищ, інфільтратів, каверн або дисемінацією.

4. Клінічна картина

Симптоми залежать від форми, локалізації та тяжкості захворювання.

• Загальні симптоми:
• Хронічна втома, слабкість.
• Субфебрильна температура (37–38°C), особливо ввечері.
• Нічна пітливість.
• Втрата ваги, анорексія.
• Легеневий туберкульоз:
• Тривалий кашель (>2–3 тижнів), спочатку сухий, потім із мокротинням (можливо, з кров’ю — кровохаркання).
• Задишка (при великих ураженнях).
• Біль у грудях (при ураженні плеври).
• Позалегеневий туберкульоз:
• Туберкульозний менінгіт: головний біль, ригідність потиличних м’язів, порушення свідомості.
• Туберкульоз кісток: біль, деформація хребта (хвороба Потта), патологічні переломи.
• Туберкульоз нирок: гематурія, дизурія, біль у попереку.
• Туберкульоз лімфовузлів: збільшення лімфовузлів, часто шийних або надключичних.
• Міліарний туберкульоз: лихоманка, виражена слабкість, задишка, гепатоспленомегалія.

5. Діагностика

Діагностика туберкульозу ґрунтується на комплексному підході: анамнезі, клінічній картині, лабораторних та інструментальних методах.

• Анамнез і фізикальний огляд:
• Визначення контакту з хворими на ТБ, наявність факторів ризику.
• Аускультація: хрипи, ослаблене дихання над ураженими ділянками.
• Лабораторні методи:
• Мікроскопія мокротиння: забарвлення за Цілем-Нільсеном для виявлення кислотостійких бактерій (БК+).
• Культуральний метод: посів на середовище Левенштейна-Йенсена або BACTEC (золотий стандарт для підтвердження).
• Молекулярні методи: ПЛР (GeneXpert MTB/RIF) для швидкого виявлення M. tuberculosis і резистентності до рифампіцину.
• Туберкуліновий тест (проба Манту) та IGRA (Interferon-Gamma Release Assays): для діагностики латентної туберкульозної інфекції.
• Інструментальні методи:
• Рентгенографія грудної клітки: вогнища, інфільтрати, каверни, фіброз, міліарні тіні.
• КТ легень: більш чутлива для виявлення малих вогнищ, каверн, дисемінації.
• Біопсія: при позалегеневих формах для гістологічного підтвердження (казеозний некроз, гранульоми).
• Додаткові тести:
• Аналіз крові: лейкоцитоз, підвищена ШОЕ, анемія.
• Аналіз сечі, спинномозкової рідини (при позалегеневих формах).

6. Лікування

Лікування туберкульозу є тривалим, комплексним і проводиться під контролем фтизіатра.

• Основні принципи:
• Комбінована терапія для запобігання резистентності.
• Дотримання режиму та тривалості лікування.
• Контроль бактеріовиділення та клініко-рентгенологічної динаміки.
• Стандартний режим для чутливого ТБ:
• Інтенсивна фаза (2 місяці): ізоніазид (H), рифампіцин (R), піразинамід (Z), етамбутол (E) — HRZE.
• Фаза продовження (4–6 місяців): ізоніазид і рифампіцин (HR).
• Тривалість: мінімум 6 місяців для легеневого ТБ, 9–12 місяців для позалегеневих форм або міліарного ТБ.
• Лікування МРТБ/ШРТБ:
• Індивідуалізовані схеми з препаратами другого ряду (бедаквілін, лінезолід, фторхінолони, амікацин тощо).
• Тривалість: 18–24 місяці.
• Супутня терапія:
• Вітаміни (В6 для профілактики нейропатії від ізоніазиду).
• Гепатопротектори (при гепатотоксичності).
• Кортикостероїди (при ТБ менінгіті, перикардиті).
• Хірургічне лікування:
• Показання: стійкі каверни, кровотечі, ускладнення (емпієма, бронхіальний свищ).
• Методи: резекція легені, торакопластика.

7. Ускладнення

• Легенева кровотеча.
• Пневмоторакс, емпієма плеври.
• Хронічна легенева недостатність.
• Амілоїдоз (при тривалому перебігу).
• Рецидив або прогресування при неадекватному лікуванні.
• Розвиток резистентності до протитуберкульозних препаратів.

8. Прогноз

• При чутливому ТБ і своєчасному лікуванні прогноз сприятливий (одужання в 85–95% випадків).
• При МРТБ/ШРТБ прогноз гірший через складність терапії.
• Позалегеневий і міліарний ТБ мають вищий ризик летальності, особливо при ВІЛ-коінфекції.

9. Профілактика

• Первинна профілактика:
• Вакцинація БЦЖ (ефективна для дітей, знижує ризик тяжких форм).
• Скринінг контактних осіб.
• Вентиляція приміщень, ізоляція хворих із БК+.
• Вторинна профілактика:
• Хіміопрофілактика ізоніазидом або рифампіцином для осіб із ЛТІ.
• Раннє виявлення ТБ (флюорографія, скринінг груп ризику).
• Соціальна профілактика:
• Поліпшення умов життя, харчування.
• Боротьба з курінням, алкоголізмом.

10. Висновок

Туберкульоз залишається серйозною глобальною проблемою, незважаючи на прогрес у діагностиці та лікуванні. Успіх терапії залежить від раннього виявлення, правильного вибору схеми лікування та дотримання режиму. Особливу увагу слід приділяти профілактиці, особливо в групах високого ризику, та боротьбі з резистентними формами захворювання.