Туберкульоз (ТБ)

Від | 08.08.2025

Туберкульоз (ТБ) — це хронічне інфекційне захворювання, спричинене бактеріями роду Mycobacterium, переважно Mycobacterium tuberculosis.

1. Визначення та етіологія

Туберкульоз — це інфекційне захворювання, спричинене мікобактеріями туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis complex), переважно M. tuberculosis. Рідше захворювання можуть викликати M. bovis, M. africanum або M. microti. Міко бактерії є кислотостійкими, повільно зростаючими аеробними бактеріями, стійкими до зовнішнього середовища завдяки товстій клітинній стінці, багатій на ліпіди.

Шляхи передачі:

  • Повітряно-крапельний (основний): через вдихання аерозолів, що містять мікобактерії, які виділяються хворими з активним туберкульозом легень при кашлі, чханні чи розмові.
  • Аліментарний: через заражені продукти (наприклад, молоко від хворих на туберкульоз корів, при M. bovis).
  • Контактний: рідко, через шкіру чи слизові (наприклад, у медичних працівників при контакті з інфікованим матеріалом).
  • Трансплацентарний: від матері до плоду (дуже рідко).

Фактори ризику:

  • Контакт із хворим на відкриту форму туберкульозу.
  • Імунодефіцитні стани (ВІЛ/СНІД, цукровий діабет, терапія імуносупресантами).
  • Соціально-економічні фактори: скупченість, недоїдання, алкоголізм, наркоманія.
  • Хронічні захворювання легень (ХОЗЛ, силікоз).
  • Куріння, зловживання алкоголем.

2. Класифікація

Туберкульоз класифікують за локалізацією, клінічним перебігом і бактеріологічним статусом.

  • За локалізацією:
  • Легеневий туберкульоз (80–90% випадків): ураження легень (вогнищевий, інфільтративний, дисемінований, кавернозний, фіброзно-кавернозний, туберкульома).
  • Позалегеневий туберкульоз: ураження інших органів (кісток, суглобів, нирок, лімфатичних вузлів, ЦНС, очей, шкіри тощо).
  • Міліарний туберкульоз: генералізована форма з гематогенною дисемінацією.
  • За бактеріологічним статусом:
  • БК+ (бактеріовиділення підтверджене, відкрита форма).
  • БК- (без бактеріовиділення, закрита форма).
  • За перебігом:
  • Первинний туберкульоз: первинний комплекс (вогнище в легені + ураження лімфовузлів).
  • Вторинний туберкульоз: рецидив або реактивація латентної інфекції.
  • За чутливістю до ліків:
  • Чутливий до протитуберкульозних препаратів.
  • Мультирезистентний (МРТБ, резистентність до ізоніазиду та рифампіцину).
  • Широко резистентний (ШРТБ, додаткова резистентність до фторхінолонів і препаратів другого ряду).

3. Патогенез

Після вдихання мікобактерій вони потрапляють у альвеоли, де фагоцитуються макрофагами. Однак M. tuberculosis здатна виживати всередині макрофагів, пригнічуючи їхню бактерицидну активність. Це призводить до формування гранульом (вогнищ казеозного некрозу, оточених лімфоцитами та епітеліоїдними клітинами).

  • Первинна інфекція: утворюється первинний комплекс (вогнище Гона в легені + лімфаденіт регіонарних лімфовузлів). У більшості випадків (90%) імунна система локалізує інфекцію, і вона переходить у латентну форму.
  • Латентна туберкульозна інфекція (ЛТІ): мікобактерії залишаються в організмі в неактивному стані, але можуть реактивуватися за умов імуносупресії.
  • Вторинний туберкульоз: реактивація інфекції з формуванням нових вогнищ, інфільтратів, каверн або дисемінацією.

4. Клінічна картина

Симптоми залежать від форми, локалізації та тяжкості захворювання.

  • Загальні симптоми:
  • Хронічна втома, слабкість.
  • Субфебрильна температура (37–38°C), особливо ввечері.
  • Нічна пітливість.
  • Втрата ваги, анорексія.
  • Легеневий туберкульоз:
  • Тривалий кашель (>2–3 тижнів), спочатку сухий, потім із мокротинням (можливо, з кров’ю — кровохаркання).
  • Задишка (при великих ураженнях).
  • Біль у грудях (при ураженні плеври).
  • Позалегеневий туберкульоз:
  • Туберкульозний менінгіт: головний біль, ригідність потиличних м’язів, порушення свідомості.
  • Туберкульоз кісток: біль, деформація хребта (хвороба Потта), патологічні переломи.
  • Туберкульоз нирок: гематурія, дизурія, біль у попереку.
  • Туберкульоз лімфовузлів: збільшення лімфовузлів, часто шийних або надключичних.
  • Міліарний туберкульоз: лихоманка, виражена слабкість, задишка, гепатоспленомегалія.

5. Діагностика

Діагностика туберкульозу ґрунтується на комплексному підході: анамнезі, клінічній картині, лабораторних та інструментальних методах.

  • Анамнез і фізикальний огляд:
  • Визначення контакту з хворими на ТБ, наявність факторів ризику.
  • Аускультація: хрипи, ослаблене дихання над ураженими ділянками.
  • Лабораторні методи:
  • Мікроскопія мокротиння: забарвлення за Цілем-Нільсеном для виявлення кислотостійких бактерій (БК+).
  • Культуральний метод: посів на середовище Левенштейна-Йенсена або BACTEC (золотий стандарт для підтвердження).
  • Молекулярні методи: ПЛР (GeneXpert MTB/RIF) для швидкого виявлення M. tuberculosis і резистентності до рифампіцину.
  • Туберкуліновий тест (проба Манту) та IGRA (Interferon-Gamma Release Assays): для діагностики латентної туберкульозної інфекції.
  • Інструментальні методи:
  • Рентгенографія грудної клітки: вогнища, інфільтрати, каверни, фіброз, міліарні тіні.
  • КТ легень: більш чутлива для виявлення малих вогнищ, каверн, дисемінації.
  • Біопсія: при позалегеневих формах для гістологічного підтвердження (казеозний некроз, гранульоми).
  • Додаткові тести:
  • Аналіз крові: лейкоцитоз, підвищена ШОЕ, анемія.
  • Аналіз сечі, спинномозкової рідини (при позалегеневих формах).

6. Лікування

Лікування туберкульозу є тривалим, комплексним і проводиться під контролем фтизіатра.

  • Основні принципи:
  • Комбінована терапія для запобігання резистентності.
  • Дотримання режиму та тривалості лікування.
  • Контроль бактеріовиділення та клініко-рентгенологічної динаміки.
  • Стандартний режим для чутливого ТБ:
  • Інтенсивна фаза (2 місяці): ізоніазид (H), рифампіцин (R), піразинамід (Z), етамбутол (E) — HRZE.
  • Фаза продовження (4–6 місяців): ізоніазид і рифампіцин (HR).
  • Тривалість: мінімум 6 місяців для легеневого ТБ, 9–12 місяців для позалегеневих форм або міліарного ТБ.
  • Лікування МРТБ/ШРТБ:
  • Індивідуалізовані схеми з препаратами другого ряду (бедаквілін, лінезолід, фторхінолони, амікацин тощо).
  • Тривалість: 18–24 місяці.
  • Супутня терапія:
  • Вітаміни (В6 для профілактики нейропатії від ізоніазиду).
  • Гепатопротектори (при гепатотоксичності).
  • Кортикостероїди (при ТБ менінгіті, перикардиті).
  • Хірургічне лікування:
  • Показання: стійкі каверни, кровотечі, ускладнення (емпієма, бронхіальний свищ).
  • Методи: резекція легені, торакопластика.

7. Ускладнення

  • Легенева кровотеча.
  • Пневмоторакс, емпієма плеври.
  • Хронічна легенева недостатність.
  • Амілоїдоз (при тривалому перебігу).
  • Рецидив або прогресування при неадекватному лікуванні.
  • Розвиток резистентності до протитуберкульозних препаратів.

8. Прогноз

  • При чутливому ТБ і своєчасному лікуванні прогноз сприятливий (одужання в 85–95% випадків).
  • При МРТБ/ШРТБ прогноз гірший через складність терапії.
  • Позалегеневий і міліарний ТБ мають вищий ризик летальності, особливо при ВІЛ-коінфекції.

9. Профілактика

  • Первинна профілактика:
  • Вакцинація БЦЖ (ефективна для дітей, знижує ризик тяжких форм).
  • Скринінг контактних осіб.
  • Вентиляція приміщень, ізоляція хворих із БК+.
  • Вторинна профілактика:
  • Хіміопрофілактика ізоніазидом або рифампіцином для осіб із ЛТІ.
  • Раннє виявлення ТБ (флюорографія, скринінг груп ризику).
  • Соціальна профілактика:
  • Поліпшення умов життя, харчування.
  • Боротьба з курінням, алкоголізмом.

10. Висновок

Туберкульоз залишається серйозною глобальною проблемою, незважаючи на прогрес у діагностиці та лікуванні. Успіх терапії залежить від раннього виявлення, правильного вибору схеми лікування та дотримання режиму. Особливу увагу слід приділяти профілактиці, особливо в групах високого ризику, та боротьбі з резистентними формами захворювання.