Бульбодуоденальний сфінктер не є загальновизнаною анатомічною структурою, але цей термін може стосуватися функціональної регуляції переходу між дуоденальною цибулиною (першою частиною дванадцятипалої кишки) і рештою дванадцятипалої кишки. Ця зона перебуває під впливом пілоричного сфінктера (який контролює проходження хімусу зі шлунка) та механізмів моторики дванадцятипалої кишки, які регулюють рух вмісту шлунка.
Основні особливості та функція
- Локалізація: Розташований на межі між дуоденальною цибулиною (розширеною початковою частиною дванадцятипалої кишки) та низхідною частиною дванадцятипалої кишки.
- Фізіологічна роль:
- Регулює потік хімусу з шлунка в дванадцятипалу кишку.
- Запобігає дуоденогастральному рефлюксу (зворотному потраплянню вмісту дванадцятипалої кишки у шлунок).
- Координує перистальтику і секрецію дванадцятипалої кишки.
- Регуляція:
- Під впливом сигналів спорожнення шлунка та зворотного зв’язку дванадцятипалої кишки (гормони холецистокінін, секретин, гастрин).
- Контролюється автономною іннервацією (стимуляція блукаючого нерва сприяє розслабленню, а симпатична стимуляція – гальмує рухову активність).
- Реагує на pH і склад хімусу, змінюючи моторику відповідно до умов травлення.
Хоча бульбодуоденальний сфінктер не є справжнім анатомічним сфінктером, як пілоричний сфінктер, він виконує важливу функціональну роль у регуляції переходу хімусу та забезпечує ефективність початкових етапів травлення у дванадцятипалій кишці.