Симптом Горнера (Horner’s sign)

Від | 24.02.2025

Симптом Горнера (Horner’s sign), також відомий як синдром Горнера (Horner’s syndrome). Цей симптом є класичним проявом ураження симпатичної нервової системи, що впливає на іннервацію ока та обличчя. Він був названий на честь швейцарського офтальмолога Йоганна Фрідріха Горнера (Johann Friedrich Horner), який описав його в 1869 році.


Симптом Горнера — це тріада клінічних ознак, що виникають через переривання симпатичного нервового шляху, який іннервує м’язи ока та шкіру обличчя на ураженій стороні. Він включає:

  1. Птоз (опущення верхньої повіки).
  2. Міоз (звуження зіниці).
  3. Ангідроз (відсутність потовиділення на ураженій стороні обличчя).

У деяких випадках можуть додаватися інші ознаки, такі як енофтальм (запалість очного яблука) чи почервоніння шкіри (через вазодилатацію).

Техніка виявлення

1. Положення:

  • Пацієнт сидить або стоїть у добре освітленому приміщенні, голова в нейтральному положенні.
  • Лікар оглядає обидва ока та обличчя для порівняння.

2. Оцінка птозу:

  • Спостерігається опущення верхньої повіки на ураженій стороні через слабкість м’яза Мюллера (m. tarsalis superior), який підтримує повіку і іннервується симпатичними волокнами.
  • Птоз частковий (1–3 мм), на відміну від повного птозу при ураженні III нерва.

3. Оцінка міозу:

  • Порівнюється розмір зіниць обох очей у світлі та в темряві.
  • На ураженій стороні зіниця звужена і реагує на світло повільніше (зберігається пряма та співдружня реакція, але з затримкою розширення в темряві).

4. Оцінка ангідрозу:

  • Перевіряється потовиділення на обличчі (наприклад, після фізичного навантаження чи в теплі). На ураженій стороні шкіра суха через порушення симпатичної іннервації потових залоз.

5. Додаткові спостереження:

  • Енофтальм: Очне яблуко здається запалим (хоча це більше оптична ілюзія через птоз).
  • Гіперемія: Почервоніння шкіри обличчя на ураженій стороні через втрату симпатичного судинозвужувального тонусу.

Патофізіологія

Симптом Горнера виникає через переривання симпатичного нервового шляху, який складається з трьох нейронів:

1. Перший нейрон (центральний):

  • Розташований у гіпоталамусі, спускається через стовбур мозку до спинного мозку (рівень C8–T2).
  • Ураження: інсульт, пухлина стовбура мозку, демієлінізація.

2. Другий нейрон (прегангліонарний):

  • Виходить із спинного мозку через передні корінці C8–T2, проходить через шийний симпатичний ланцюг до верхнього шийного ганглія.
  • Ураження: травма шиї, пухлина верхівки легені (синдром Пancoast), аневризма аорти.

3. Третій нейрон (постгангліонарний):

  • Починається у верхньому шийному ганглії, проходить уздовж внутрішньої сонної артерії до ока та обличчя, іннервуючи м’яз Мюллера, м’яз-розширювач зіниці (m. dilator pupillae) і потові залози.
  • Ураження: дисекція сонної артерії, кластерний головний біль, травма черепа.

Механізм ознак:

  • Птоз: Втрата симпатичної іннервації м’яза Мюллера призводить до опущення повіки.
  • Міоз: Парасимпатична система (III нерв) домінує через відсутність симпатичного розширення зіниці.
  • Ангідроз: Переривання симпатичних волокон до потових залоз обличчя.

Локалізація ураження визначає, чи є ангідроз (при центральному чи прегангліонарному ураженні) чи він відсутній (при постгангліонарному).


Інтерпретація результатів

1. Норма:

  • Повіки симетричні, зіниці однакового розміру, потовиділення рівномірне.

2. Позитивний симптом Горнера:

  • Тріада: птоз, міоз, ангідроз на ураженій стороні.
  • Асиметрія зіниць (анізокорія), що посилюється в темряві (уражене око не розширюється).
  • Компенсаторне підняття брови на ураженій стороні (через слабкість повіки).

3. Супутні ознаки:

  • Енофтальм (спірний, частіше оптичний ефект).
  • Гіперемія чи блідість шкіри залежно від рівня ураження.

Клінічне значення

Симптом Горнера є важливим діагностичним маркером, який вимагає негайного з’ясування причини, оскільки може вказувати на серйозні захворювання:

  • Локалізація ураження:
    • Центральне (стовбур мозку, спинний мозок): супроводжується іншими неврологічними ознаками (атаксія, слабкість).
    • Прегангліонарне (шия, грудна клітка): часто з болем у шиї чи плечі.
    • Постгангліонарне (голова): може бути ізольованим або з головним болем.
  • Терміновість: Дисекція сонної артерії чи пухлина легені потребують негайної діагностики.

Можливі причини:

1. Центральні:

  • Інсульт стовбура мозку (синдром Валленберга).
  • Пухлина спинного мозку (сирингомієлія).
  • Розсіяний склероз.

2. Прегангліонарні:

  • Пухлина верхівки легені (синдром Пancoast).
  • Травма шиї чи грудної клітки.
  • Аневризма аорти.

3. Постгангліонарні:

  • Дисекція сонної артерії.
  • Кластерний головний біль.
  • Травма основи черепа.

4. Вроджені:

  • Синдром Горнера у дітей (часто з гетерохромією райдужки).

Диференційна діагностика

1. Симптом Горнера vs Параліч III нерва:

  • Горнера: Частковий птоз, міоз, відсутність інших рухів ока не порушені.
  • III нерв: Повний птоз, мідріаз (розширена зіниця), відхилення ока вниз і назовні.

2. Фізіологічна анізокорія:

  • Зіниці різного розміру, але без птозу чи ангідрозу, реагують нормально на світло.

3. Міастенія гравіс:

  • Птоз змінний, посилюється при втомі, немає міозу чи ангідрозу.

4. Механічний птоз:

  • Опущення повіки через травму чи пухлину орбіти, але зіниця нормальна.

Діагностичний підхід

  • Фармакологічні тести:
    • Кокаїнові краплі (4–10%): У нормі розширюють зіницю, при Горнері — уражене око не реагує (підтверджує симпатичне ураження).
    • Апраклонідин (0,5%): Розширює зіницю при Горнері через денерваційну гіперчутливість.
    • Гідроксиамфетамін: Визначає рівень ураження (пре- чи постгангліонарне).
  • Нейровізуалізація:
    • МРТ/КТ мозку, шиї, грудної клітки для виявлення пухлин, інсультів чи дисекції артерій.
  • Додаткові тести:
    • Оцінка неврологічного статусу для виключення стовбурових чи спинальних уражень.

Висновок

Симптом Горнера — це тріада птозу, міозу та ангідрозу, що виникає через ураження симпатичного шляху до ока та обличчя. Він є критичним діагностичним сигналом, який може вказувати на широкий спектр патологій — від доброякісних до загрозливих для життя (дисекція артерії, пухлина). Точна локалізація та причина потребують ретельного обстеження, включаючи фармакологічні тести та нейровізуалізацію.