Делірій, також відомий як гострий розлад свідомості або гостра конфузія, є одним з найпоширеніших і найсерйозніших нейропсихіатричних синдромів, особливо серед госпіталізованих пацієнтів похилого віку.

Визначення та Історія

Делірій — це гострий, зазвичай оборотний розлад свідомості, що характеризується порушенням уваги, когнітивних функцій та рівня свідомості. Він розвивається швидко, часто протягом годин або днів, і флуктує в тяжкості. На відміну від деменції, делірій є транзиторним, але може переходити в хронічні форми, якщо не лікувати.

Історія делірію сягає античності: римський автор Авл Корнелій Цельс у I столітті н.е. описував його як “френітіс” — стан збудження та плутанини. Грецькі та римські медики розрізняли форми гострого збудження та летаргії. У XIX столітті термін “делірій” став використовуватися для опису алкогольного делірію (delirium tremens), а в XX столітті — як синдром, пов’язаний з медичними станами. Сучасне розуміння сформувалося в 1980-х з DSM-III, де делірій визнано як окремий розлад. Еволюція концепції включає визнання його як маркера вразливості мозку до стресу.

Етіологія та Причини

Делірій є мультифакторним синдромом, спричиненим взаємодією предиспонуючих (базових) і преципітуючих (тригерних) факторів. Предиспонуючі фактори: похилий вік (>65 років), деменція, когнітивні порушення, множинні коморбідності, фраїльність, сенсорні дефіцити (зір, слух), хронічні захворювання (ниркова або печінкова недостатність). Преципітуючі: інфекції (пневмонія, сепсис), медикаменти (бензодіазепіни, опіоїди, антихолінергіки), хірургія, дегідратація, електролітні порушення, гіпоксія, алкогольна або наркотична абстиненція, біль, іммобілізація.

Патогенез включає запалення, оксидативний стрес, порушення нейротрансмітерів (зниження ацетилхоліну, надлишок дофаміну) та дисфункцію бар’єру кров-мозок (гемоенцефалічний бар’єр). У вразливих пацієнтів навіть незначний стрес може спровокувати делірій.

Епідеміологія

Делірій є глобальною проблемою: поширеність серед госпіталізованих дорослих — 20-30%, серед старших (>65 років) — до 50%. У відділеннях інтенсивної терапії (ВІТ) — до 80%, в хірургічних відділеннях — 15-25%, в будинках престарілих — 10-16%. За даними 2025 року, глобальна поширеність делірію серед госпіталізованих старших пацієнтів — 23.6%, інцидентність — 13.5%. У пацієнтів з інсультом — 24%, з інтрацеребральним крововиливом — до 58.6%. Ризик вищий у чоловіків, старших осіб та з коморбідностями. Щорічно в США діагностується мільйони випадків, з тенденцією зростання через старіння населення. В Європі та Україні поширеність подібна, пов’язана з інфекціями та політравмою.

Клінічні Прояви

Делірій проявляється флуктуючими симптомами: порушення уваги (неможливість фокусуватися), дезорієнтація в часі/місці, порушення пам’яті, мови, сприйняття (ілюзії, галюцинації). Типи:

• Гіперактивний делірій: Збудження, агресивність, гіпералертність, галюцинації (найпомітніший, ~25%).
• Гіпоактивний делірій: Летаргія, сонливість, апатія, гіпоалертність (найпоширеніший, ~50%, часто пропускається).
• Змішаний делірій: Чергування гіпер- та гіпоактивності (~25%).

Інші симптоми: емоційні зміни (страх, ейфорія), порушення сну, тремор, судоми. Тривалість — години до днів, але може тривати тижні.

Діагностика

Діагностика базується на клініці (DSM-5 або ICD-11 критерії) та інструментах. Ключові: порушення уваги, гострий початок, флуктуація, відсутність іншої причини. Інструменти: Confusion Assessment Method (CAM), CAM-ICU для ВІТ, 4AT, Nursing Delirium Screening Scale (Nu-DESC), Delirium Rating Scale-Revised-98 (DRS-R-98). Лабораторія: аналізи крові (електроліти, глюкоза, функція печінки/нирок), токсикологічний скринінг. Нейровізуалізація (КТ/МРТ) для виключення інсульту, ЕЕГ для епілепсії. Диференціація з деменцією, психозом, депресією.

Лікування

Лікування спрямоване на усунення причини: корекція дегідратації, інфекцій, медикаментів. Нефармакологічне першочергове: орієнтація (годинники, календарі), стабільне середовище, мобілізація, нормалізація сну. Фармакологічне: антипсихотики (галоперидол 0.5-1 мг, кветіапін) для гіперактивності, але з обережністю через ризики. Бензодіазепіни — лише для абстиненції. Оновлені рекомендації SCCM PADIS 2025: уникати бензодіазепінів, акцент на мультикомпонентні втручання.

Профілактика та Ускладнення

Профілактика: мультикомпонентні програми (HELP, ABCDEF bundle) — орієнтація, мобілізація, контроль болю, уникнення поліпрагмазії. Ефективність: зниження ризику на 30-40%. Ускладнення: падіння, тривала госпіталізація, деменція (ризик х3), смертність (22-58% в госпіталі, х2-3 після виписки). Прогноз: оборотний у 70-80%, але асоційований з гіршими результатами, особливо в старших.

Висновок

Делірій — серйозний, але часто запобіжний синдром, що вимагає мультидисциплінарного підходу. Рання діагностика та втручання покращують результати. Скринінг у ризикових групах — ключовий. Якщо симптоми з’являються — негайно звертайтеся до фахівця. Дослідження тривають, включаючи нові інструменти та терапії.