Психоз є одним з найскладніших і найважливіших синдромів у психіатрії, що характеризується втратою контакту з реальністю та значним порушенням когнітивних, емоційних і поведінкових функцій.
Визначення та Історія
Психоз — це збірний термін для синдрому, що включає симптоми, такі як галюцинації, марення, дезорганізоване мислення та поведінка, які призводять до втрати контакту з реальністю. Це не окрема хвороба, а симптомокомплекс, що може бути спричинений психічними розладами, медичними станами чи речовинами. Психоз є оборотним у багатьох випадках, але може переходити в хронічні форми, як шизофренія.
Історія концепції психозу сягає античності: давні греки та римляни описували стани збудження та плутанини, такі як “френітіс” у Цельса в I столітті н.е.. Термін “psychosis” походить від грецького “psyche” (душа) та був введений у 1845 році Ернстом фон Фойхтерслебеном як синонім психопатії, замінюючи “невроз” через його нейроцентричність. У XIX столітті психоз асоціювався з алкогольним делірієм, а в XX — з шизофренією (Еміль Крепелін, 1896) та сучасними класифікаціями DSM та ICD. Сучасне розуміння еволюціонувало з 170-річної традиції, підкреслюючи нейробіологічні аспекти.
Типи Психозу
Психоз класифікується за етіологією, тривалістю та симптомами. Основні типи за DSM-5 включають:
Шизофренія: Хронічний психоз з галюцинаціями, маренням та дезорганізацією, що триває понад 6 місяців.- Короткий психотичний розлад: Гострий епізод (<1 місяця) з повним відновленням, часто після стресу.
- Маревний розлад: Домінують марення без значних галюцинацій.
- Шизоафективний розлад: Поєднання психозу з афективними симптомами (депресія чи манія).
- Шизофреноформний розлад: Подібний до шизофренії, але триває 1-6 місяців.
Інші: вторинний психоз (через медичні стани чи речовини), кататонічний, параноїдний, недиференційований. Психоз може бути первинним (психіатричним) або вторинним (медичним/речовинним).
Етіологія та Причини
Причини психозу мультифакторні: генетичні (мутації в генах, як DISC1), нейробіологічні (порушення дофаміну, глутамату), навколишні (стрес, травма, інфекції). Первинний психоз пов’язаний з шизофренією чи біполярним розладом; вторинний — з речовинами (амфетаміни, канабіс), медичними станами (інсульт, епілепсія, аутоімунні хвороби), травмами чи інфекціями (ВІЛ, сифіліс). Фактори ризику: ранній вік (підлітковий), урбанізація, міграція, низький соціоекономічний статус.
Епідеміологія
Інцидентність першого епізоду психозу — близько 50 на 100 000 осіб на рік, шизофренії — 15 на 100 000. Життєвий ризик психотичного розладу — близько 3%. Психоз частіший у чоловіків (дебют у 20-25 років) та жінок (25-35 років), з піком у підлітковому віці. У 2025 році спостерігається стабільність інцидентності шизофренії, але зростання психозу NOS (невизначеного) через пандемії та соціальні фактори. Глобально, психоз впливає на мільйони, з вищим ризиком у урбанізованих регіонах та серед мігрантів.
Клінічні Прояви
Симптоми включають: галюцинації (слухові, візуальні), марення (переслідування, величі), дезорганізоване мислення/мова, кататонію, негативні симптоми (апатія, анегедонія). Епізоди можуть бути гострими (години-дні) або хронічними, з флуктуаціями. У дітей — частіше галюцинації, у літніх — пізній дебют з медичними причинами.
Діагностика
Діагностика базується на клініці (DSM-5/ICD-11 критерії), анамнезі, виключенні органічних причин. Інструменти: PANSS (шкала позитивних/негативних симптомів), лабораторні тести (для виключення речовин, інфекцій), нейровізуалізація (МРТ для пухлин), ЕЕГ. Диференціація з делірієм, деменцією, депресією.
Лікування
Лікування етіотропне та симптоматичне: антипсихотики (рисперидон, оланзапін) для гострих симптомів, психотерапія (КПТ), реабілітація. Для вторинного — усунення причини (детоксикація). Нові підходи: раннє втручання, комбінована терапія.
Профілактика та Ускладнення
Профілактика: зменшення стресу, уникнення речовин, раннє лікування ризиків (генетика, травми). Ускладнення: соціальна ізоляція, суїцид (ризик х10), хронічна інвалідність, смертність від супутніх хвороб.
Висновок
Психоз — серйозний синдром, що вимагає негайного втручання. Рання діагностика та лікування покращують прогноз. Якщо симптоми з’являються — звертайтеся до фахівця. Дослідження тривають, обіцяючи нові терапії.