Друга пара черепно-мозкових нервів — зоровий нерв (Nervus opticus, II)
Походження
Зоровий нерв бере початок у сітківці ока (retina), яка є світлочутливим шаром, розташованим у задній частині очного яблука. Сітківка містить фоторецепторні клітини — палички (відповідальні за сприйняття світла в умовах низької освітленості) і колбочки (відповідальні за кольоровий зір і гостроту). Ці клітини передають сигнали через біполярні нейрони до гангліозних клітин, аксони яких і формують зоровий нерв.
На відміну від більшості черепно-мозкових нервів, зоровий нерв не має ядра в класичному сенсі в межах мозкового стовбура. Його початок є периферичним — у сітківці, а гангліозні клітини вважаються нейронами першого порядку в цьому шляху.
Шлях
Аксони гангліозних клітин сітківки сходяться в задній частині ока в так званому диску зорового нерва (discus nervi optici), або сліпій плямі, де немає фоторецепторів. Звідси вони виходять із очного яблука через зоровий нервовий пучок і формують власне зоровий нерв. Довжина нерва в межах орбіти становить близько 3–4 см.
Зоровий нерв покидає орбіту через зоровий канал (canalis opticus) у малому крилі клиноподібної кістки черепа й потрапляє в порожнину черепа. Далі два зорові нерви (правий і лівий) частково перехрещуються в зоровому перехресті (chiasma opticum), розташованому над турецьким сідлом і гіпофізом. У перехресті волокна від медіальних (носічних) половин сітківки кожного ока перехрещуються, а від латеральних (скроневих) — ні. Це забезпечує бінокулярний зір і обробку поля зору.
Після перехрестя волокна продовжуються в зорових трактах (tractus opticus), які прямують до латеральних колінчастих тіл (corpora geniculata lateralia) у таламусі — основного “передавального пункту”. Звідти сигнали через зоровий випромінювання (radiatio optica) досягають первинної зорової кори (cortex visualis primarius), розташованої в потиличній долі мозку (поле 17 за Бродманом).
Функція
Зоровий нерв є виключно чутливим (сенсорним) і відповідає за передачу зорової інформації — світла, кольору, форми та руху — від сітківки до мозку. Він забезпечує сприйняття зображень, які ми бачимо, і є основою зору як такого. Як і нюховий нерв (I), зоровий нерв унікальний тим, що його сигнали йдуть прямо до кори головного мозку, хоча й через проміжну зупинку в таламусі, на відміну від інших сенсорних нервів, які зазвичай мають складніші релейні шляхи.
Анатомічні особливості
- Будова: Зоровий нерв оточений трьома оболонками (твердою, павутинною і м’якою), які є продовженням мозкових оболонок, що робить його анатомічно частиною ЦНС, а не периферичної нервової системи. Через це він не здатен до регенерації після пошкодження, на відміну від периферичних нервів.
- Довжина: Загальна довжина зорового нерва від ока до перехрестя становить близько 5–6 см, із яких більша частина припадає на внутрішньочерепний сегмент.
- Ембріологічне походження: Сітківка і зоровий нерв розвиваються як випинання мозкового міхура (telencephalon) в ембріона, що пояснює їхню тісну інтеграцію з ЦНС.
- Сліпа пляма: У місці виходу зорового нерва з ока (диск) відсутні фоторецептори, що створює природну сліпу зону в полі зору, компенсовану бінокулярністю.
Клінічне значення
- Тестування: Функцію зорового нерва перевіряють за допомогою оцінки гостроти зору (таблиці Сівцева чи Снеллена), полів зору (периметрія) та кольоросприйняття (тест Ішіхари).
- Патології:
- Глаукома: Підвищений внутрішньоочний тиск може пошкодити диск зорового нерва, призводячи до втрати зору.
- Неврит зорового нерва: Запалення (наприклад, при розсіяному склерозі) викликає біль і тимчасову сліпоту.
- Атрофія: Дегенерація нерва (наприклад, через пухлини чи травми) призводить до необоротної втрати зору.
- Пухлини: Компресія в зоровому перехресті (наприклад, аденомою гіпофіза) може викликати бітемпоральну геміанопсію — втрату зовнішніх полів зору.
- Діагностика: Огляд очного дна (офтальмоскопія) дозволяє оцінити стан диска зорового нерва (набряк, блідість).
Цікаві факти
- Зоровий нерв передає приблизно 1 мільйон волокон від кожного ока, що становить величезний обсяг інформації — близько 70% усіх сенсорних даних, які обробляє мозок.
- Його ураження на різних рівнях (до перехрестя, у перехресті чи після) дає характерні дефекти поля зору, що допомагає локалізувати патологію.
Таким чином, зоровий нерв (Nervus opticus) — це не просто “кабель” для зображень, а складна структура, яка інтегрує периферичне сприйняття з центральною обробкою, забезпечуючи одну з найважливіших функцій людського організму — зір!