Ентеральна нервова система (ЕНС), яку часто називають “другим мозком”, є частиною вегетативної нервової системи, що спеціалізується на регуляції функцій шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Вона унікальна своєю відносною автономністю, складною організацією та здатністю функціонувати незалежно від центральної нервової системи (ЦНС).

Анатомічна будова

ЕНС охоплює нервові структури, розташовані в стінках ШКТ — від стравоходу до анального каналу. Вона складається з двох основних нервових сплетень і численних нейронів, які утворюють складну мережу.

Основні сплетення

1. Підслизове сплетення (сплетіння Мейсснера (plexus submucosus)):

• Розташоване в підслизовому шарі ШКТ.
• Присутнє переважно в тонкій і товстій кишках (у стравоході та шлунку менш виражене).
• Містить ганглії — скупчення тіл нейронів.

2. М’язове сплетення (сплетіння Ауербаха (plexus myentericus)):

• Розташоване між поздовжнім і круговим шарами м’язової оболонки ШКТ.
• Тягнеться по всій довжині ШКТ.
• Також включає ганглії, з’єднані нервовими волокнами.

Нейрони ЕНС

• Загальна кількість: Близько 100–500 мільйонів нейронів (порівнянно з кількістю в спинному мозку).
• Типи нейронів:
• Чутливі (аферентні): Сприймають механічні (розтягнення стінки), хімічні (рН, поживні речовини) та термічні стимули.
• Рухові (еферентні): Контролюють скорочення гладких м’язів і секрецію залоз.
• Інтернейрони: Координують локальні рефлекси між чутливими та руховими нейронами.

Зв’язок із ЦНС

Хоча ЕНС може працювати автономно, вона інтегрована з симпатичною та парасимпатичною системами:

• Блукаючий нерв (X): Забезпечує парасимпатичну іннервацію від стравоходу до поперечної ободової кишки.
• Крижові нерви (S2–S4): Іннервують дистальні відділи товстої кишки й пряму кишку.
• Симпатичні волокна: Йдуть від превертебральних гангліїв (чревного, брижових) через симпатичний стовбур.

Нейротрансмітери

ЕНС використовує широкий спектр нейротрансмітерів для регуляції:

• Ацетилхолін: Стимулює моторику та секрецію.
• Нітроксид (NO): Розслабляє гладкі м’язи.
• Серотонін (5-HT): Регулює перистальтику (95% серотоніну тіла синтезується в кишківнику).
• Дофамін, ВІП (вазоактивний інтестинальний пептид), речовина P: Впливають на моторику, кровотік, секрецію.
• ГАМК, аденозин: Модулюють активність.

Функції

ЕНС координує всі аспекти роботи ШКТ:

1. Моторика:

• Перистальтика: Хвилеподібні скорочення для просування вмісту.
• Сегментарні скорочення: Перемішування їжі.
• Контроль сфінктерів (наприклад, нижнього стравохідного, пілоричного).

2. Секреція:

• Стимуляція виділення травних ферментів (шлунковий сік, панкреатичні ферменти).
• Регуляція слизу й електролітів у кишківнику.

3. Кровопостачання:

• Регуляція локального кровотоку в слизовій оболонці.

4. Локальні рефлекси:

• Реакція на розтягнення стінки чи зміну хімічного складу (наприклад, рефлекс відкривання сфінктера при надходженні їжі).

5. Імунна функція:

• Взаємодія з імунними клітинами кишківника (лімфоцитами, макрофагами) для захисту від патогенів.

Автономність

• ЕНС здатна працювати незалежно від ЦНС завдяки внутрішнім рефлекторним дугам: чутливі нейрони → інтернейрони → рухові нейрони.
• Наприклад, перистальтика триває навіть при перерізанні блукаючого нерва.

Регуляція

• Парасимпатична система: Посилює моторику й секрецію (через блукаючий і крижові нерви).
• Симпатична система: Гальмує моторику й секрецію, звужує судини (через превертебральні ганглії).
• Гормони: Гастрин, холецистокінін, секретин впливають на ЕНС через ендокринні клітини ШКТ.
• Мікробіота: Кишкові бактерії взаємодіють із ЕНС через метаболіти (наприклад, коротколанцюгові жирні кислоти).

Клінічне значення

Порушення ЕНС призводять до серйозних розладів:

1. Хвороба Гіршпрунга (morbus Hirschsprung):

• Вроджена відсутність гангліїв у дистальних відділах товстої кишки, що викликає обструкцію (мегаколон).

2. Синдром подразненого кишківника (СПК, irritable bowel syndrome, IBS):

• Дисрегуляція моторики й чутливості через порушення ЕНС (спазми, діарея, закреп).

3. Гастропарез (gastroparesis):

• Затримка спорожнення шлунка через слабкість моторики (часто при діабеті чи ураженні блукаючого нерва).

4. Дисфункція після операцій:

• Тимчасовий параліч кишківника (ілеус) через пригнічення ЕНС.

5. Нейродегенеративні захворювання:

• Хвороба Паркінсона: Патологічні білки (α-синуклеїн) можуть спочатку накопичуватися в ЕНС, поширюючись до мозку.
• Дисфагія чи запори як ранні ознаки.

Діагностика

• Манометрія: Вимірювання тиску в ШКТ для оцінки моторики.
• Біопсія: Виявлення аномалій гангліїв (наприклад, при Гіршпрунгу).
• Ендоскопія: Оцінка слизової та непрямих ознак дисфункції.

Терапія

• Прокінетики (метоклопрамід): Стимулюють моторику.
• Антихолінергічні засоби: Зменшують спазми при СПК.
• Хірургія: Резекція уражених ділянок (наприклад, при Гіршпрунгу).
• Пробіотики: Модулюють мікробіоту й опосередковано впливають на ЕНС.

Цікаві особливості

• ЕНС називають “другим мозком” через її складність і кількість нейронів, подібну до спинного мозку.
• 95% серотоніну тіла синтезується ентерохромафінними клітинами кишківника під контролем ЕНС.
• Вона еволюційно старша за ЦНС і присутня навіть у примітивних організмів.

Висновок

Ентеральна нервова система — це автономний “комп’ютер” ШКТ, який регулює травлення, моторику й локальні рефлекси з дивовижною точністю. Її взаємодія з парасимпатичною, симпатичною системами та мікробіотою робить її ключовим гравцем у здоров’ї людини. Порушення ЕНС можуть проявлятися як локальними (закреп), так і системними проблемами (зв’язок із неврологічними хворобами).