Артеріальна гіпертензія (АГ), або гіпертонічна хвороба, — це хронічне захворювання, що характеризується стійким підвищенням артеріального тиску (АТ) вище нормальних значень (≥130/80 мм рт. ст. за сучасними рекомендаціями, наприклад, ACC/AHA 2017, або ≥140/90 мм рт. ст. за європейськими настановами ESC/ESH 2018).

1. Патогенез артеріальної гіпертензії

АГ є багатофакторним захворюванням, у розвитку якого беруть участь генетичні, нейрогуморальні, судинні та зовнішні фактори. Основні механізми включають:

Дисрегуляція ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС): Надмірна активація РААС призводить до підвищеного рівня ангіотензину II, який викликає вазоконстрикцію (звуження судин) і затримку натрію, що підвищує АТ.
Порушення функції ендотелію: Ендотелій втрачає здатність виділяти вазодилататорні речовини (наприклад, оксид азоту), що сприяє підвищенню судинного тонусу.
Симпатоадреналова гіперактивність: Надмірна активація симпатичної нервової системи підвищує частоту серцевих скорочень і судинний тонус.
Ниркові механізми: Порушення виведення натрію нирками та затримка рідини підвищують об’єм циркулюючої крові, що сприяє підвищенню АТ.
Генетична схильність: Поліморфізми генів, що регулюють РААС, чутливість до солі чи судинний тонус, відіграють роль у розвитку АГ.
Зовнішні фактори: Надмірне споживання солі, ожиріння, хронічний стрес, малорухливий спосіб життя, куріння та надмірне вживання алкоголю посилюють ризик.

АГ поділяється на первинну (есенціальну), яка становить 90–95% випадків і не має чіткої причини, та вторинну, що викликана іншими захворюваннями (наприклад, патологіями нирок, ендокринними розладами, коарктацією аорти).

2. Класифікація

Згідно з європейськими рекомендаціями ESC/ESH 2018, АТ класифікують так:

Нормальний АТ: <120/80 мм рт. ст.
Підвищений нормальний АТ: 120–129/<80 мм рт. ст.
Гіпертензія 1 ступеня: 130–139/80–89 мм рт. ст. (або 140–159/90–99 мм рт. ст. за європейськими критеріями).
Гіпертензія 2 ступеня: 140–159/90–99 мм рт. ст. (або 160–179/100–109 мм рт. ст.).
Гіпертензія 3 ступеня: ≥160/≥100 мм рт. ст. (або ≥180/≥110 мм рт. ст.).
Ізольована систолічна гіпертензія: ≥130/<80 мм рт. ст. (або ≥140/<90 мм рт. ст.).

Вторинна АГ може бути спричинена нирковими захворюваннями, феохромоцитомою, гіперальдостеронізмом, синдромом Кушинга тощо.

3. Клінічні прояви

АГ часто називають “тихим убивцею”, оскільки на ранніх стадіях вона може бути безсимптомною. Симптоми з’являються при значному підвищенні АТ або ураженні органів-мішеней:

Симптоми, пов’язані з високим АТ:
Головний біль (особливо в потиличній ділянці).
Запаморочення, шум у вухах.
Носові кровотечі (рідко).
Відчуття пульсації в голові, задишка.
Ураження органів-мішеней:
Серце: Гіпертрофія лівого шлуночка, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність.
Мозок: Транзиторні ішемічні атаки, інсульт, гіпертонічна енцефалопатія.
Нирки: Хронічна хвороба нирок, протеїнурія.
Очі: Гіпертонічна ретинопатія, крововиливи в сітківку.
Судини: Атеросклероз, аневризми.
Гіпертонічний криз: Різке підвищення АТ (>180/120 мм рт. ст.) із симптомами, такими як сильний головний біль, нудота, блювання, порушення зору, біль у грудях. Кризи бувають ускладненими (з ураженням органів) і неускладненими.

4. Діагностика

Діагностика АГ спрямована на підтвердження стійкого підвищення АТ, виявлення ураження органів-мішеней і оцінку факторів ризику.

Вимірювання АТ:
Проводиться в спокійному стані, після 5 хвилин відпочинку, на обох руках.
Використовується сертифікований тонометр.
Для підтвердження діагнозу потрібні щонайменше 2–3 вимірювання в різні дні.
Добовий моніторинг АТ (ДМАТ): Дозволяє оцінити АТ протягом 24 годин, виявити “гіпертензію білого халата” або “масковану гіпертензію”.
Лабораторні дослідження:
Ліпідний профіль (холестерин, ЛПНЩ, ЛПВЩ, тригліцериди).
Глюкоза крові, глікований гемоглобін (для виключення діабету).
Креатинін, сечовина, сечова кислота (оцінка функції нирок).
Калій, натрій (для виключення вторинної АГ).
Інструментальні методи:
ЕКГ: Виявляє гіпертрофію лівого шлуночка.
Ехокардіографія: Оцінює структуру та функцію серця.
УЗД нирок і наднирників: Для виключення вторинної АГ.
Офтальмоскопія: Оцінка стану сітківки.
УЗД сонних артерій: Виявлення атеросклерозу.
Оцінка ризику: Використовуються шкали, наприклад SCORE2, для оцінки серцево-судinного ризику (враховують вік, стать, куріння, рівень холестерину, АТ).

5. Лікування

Мета лікування — зниження АТ до цільових значень (<130/80 мм рт. ст. для більшості пацієнтів, або <140/90 мм рт. ст. за європейськими рекомендаціями) та зменшення ризику ускладнень.

Немедикаментозне лікування:
Модифікація способу життя:
- Зменшення споживання солі (<5 г/добу).
- Збалансована дієта (DASH-дієта: багата на овочі, фрукти, з низьким вмістом насичених жирів).
- Зниження ваги (індекс маси тіла <25 кг/м²).
- Регулярна фізична активність (30 хвилин помірного навантаження 5–7 разів на тиждень).
- Відмова від куріння, обмеження алкоголю.
- Управління стресом (медитація, йога).
Медикаментозна терапія:
Діуретики (тіазиди, наприклад, гідрохлортіазид): Зменшують об’єм рідини.
Інгібітори АПФ (еналаприл, лізиноприл) або антагоністи рецепторів ангіотензину II (лозартан): Блокують РААС.
Бета-блокатори (бісопролол): Зменшують частоту серцевих скорочень.
Блокатори кальцієвих каналів (амлодипін): Розширюють судини.
Антагоністи альдостерону (спіронолактон): Для резистентної АГ.
Комбінована терапія (наприклад, інгібітор АПФ + діуретик) часто ефективніша.
Лікування гіпертонічного кризу:
Ускладнений криз: Внутрішньовенні препарати (нітрогліцерин, лабеталол) у стаціонарі.
Неускладнений криз: Пероральні препарати (каптоприл, амлодипін).
Лікування вторинної АГ: Усунення причини (наприклад, хірургічне видалення феохромоцитоми).

6. Профілактика

Первинна профілактика: Здоровий спосіб життя, регулярні медичні огляди, контроль факторів ризику (холестерин, вага, глюкоза).
Вторинна профілактика: Дотримання медикаментозної терапії, регулярний моніторинг АТ, уникнення тригерів кризів (стрес, надмірне споживання солі).

7. Прогноз

Без лікування АГ призводить до серйозних ускладнень: інфаркту, інсульту, ниркової недостатності, серцевої недостатності. При адекватному контролі АТ і модифікації способу життя прогноз сприятливий, а ризик ускладнень значно знижується.

Артеріальна гіпертензія: огляд для пацієнтів

Що таке артеріальна гіпертензія?

Артеріальна гіпертензія (АГ) — це стан, при якому артеріальний тиск (АТ) постійно підвищений. Нормальний АТ становить менше 120/80 мм рт. ст. Якщо ваш тиск регулярно ≥130/80 мм рт. ст., це може свідчити про гіпертензію.

Чому виникає АГ?

Первинна АГ (90–95% випадків): Точна причина невідома, але пов’язана з генетикою, способом життя (надмір солі, стрес, куріння).
Вторинна АГ: Викликана іншими захворюваннями (ниркові, ендокринні, судинні патології).

Симптоми

На ранніх етапах АГ може не мати симптомів. Можливі:

Головний біль, особливо в потилиці.
Запаморочення, шум у вухах.
Задуха, біль у грудях (при ускладненнях).
Гіпертонічний криз: різке підвищення АТ із сильним головним болем, нудотою, порушенням зору.

Діагностика

Регулярне вимірювання АТ удома або в лікаря.
Аналізи: кров на холестерин, глюкозу, функцію нирок.
Інструментальні методи: ЕКГ, УЗД серця, нирок, судин.

Лікування

Зміна способу життя:

Обмежте сіль (<5 г/добу).
Їжте більше овочів, фруктів, риби (DASH-дієта).
Будьте активними: 30 хвилин вправ 5 разів на тиждень.
Киньте курити, обмежте алкоголь.
Контролюйте вагу та стрес.

Медикаменти:

Призначаються лікарем: діуретики, інгібітори АПФ, бета-блокатори тощо.
Регулярний прийом ліків знижує ризик ускладнень.

2. Гіпертонічний криз:

Негайно зверніться до лікаря, якщо АТ >180/120 мм рт. ст. із сильними симптомами.

Профілактика

Регулярно перевіряйте АТ.
Дотримуйтесь здорового способу життя.
Контролюйте хронічні захворювання (діабет, високий холестерин).

Прогноз

При своєчасному лікуванні та зміні способу життя АГ можна контролювати, зменшуючи ризик інфаркту, інсульту та інших ускладнень.

Порада: Регулярно консультуйтесь із лікарем, щоб підібрати оптимальне лікування та уникнути ускладнень.

Висновок

Артеріальна гіпертензія — це серйозне, але контрольоване захворювання.