Енцефалопатія є одним з найскладніших і багатогранних синдромів у неврології та внутрішній медицині, що характеризується порушенням функцій мозку через різноманітні причини.

Визначення та Історія

Енцефалопатія (від грецького “encephalon” — мозок і “pathos” — страждання) — це загальний термін, що позначає будь-яке захворювання, пошкодження або дисфункцію мозку, яка призводить до змін у рівні свідомості, когнітивних функціях чи поведінці. Це не окрема хвороба, а синдром, що може бути тимчасовим або постійним, оборотним або прогресуючим. Термін був введений у медичну літературу в XIX столітті, але систематичне вивчення почалося в XX столітті з розвитком неврології. Наприклад, печінкова енцефалопатія була описана ще в 1890-х роках, а гіпоксично-ішемічна — у контексті перинатальних ушкоджень у 1960-х. Сьогодні, завдяки прогресу в нейровізуалізації та молекулярній біології, ми краще розуміємо патогенез, але виклики в діагностиці залишаються через різноманіття форм.

Типи Енцефалопатії

Енцефалопатія класифікується за етіологією та клінічними особливостями. Основні типи включають:

• Печінкова енцефалопатія (hepatic encephalopathy): Пов’язана з печінковою недостатністю, коли токсини, такі як аміак, накопичуються в крові та впливають на мозок.
• Метаболічна енцефалопатія: Виникає через порушення електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпернатріємія), гіпоглікемію, уремію (ниркова недостатність) або гіпертиреоз.
• Токсична енцефалопатія: Спричинена отруєнням алкоголем, наркотиками, важкими металами (свинець, ртуть) або медикаментами.
• Гіпоксично-ішемічна енцефалопатія (hypoxic-ischemic encephalopathy): Результат дефіциту кисню або кровотоку, часто в новонароджених або після серцевої зупинки.
• Інфекційна енцефалопатія: Пов’язана з вірусами (наприклад, енцефаліт), бактеріями чи паразитами.
• Травматична енцефалопатія: Після черепно-мозкової травми, включаючи хронічну травматичну енцефалопатію в спортсменів.
• Інші: Верніке (дефіцит тіаміну), септична, аутоімунна чи онкологічна (паранеопластична).

Етіологія та Причини

Причини енцефалопатії різноманітні та часто пов’язані з системними захворюваннями. Основні фактори:

• Метаболічні порушення: Дисбаланс електролітів, гіпоглікемія, гіперосмолярність.
• Токсини: Алкоголь, наркотики, медикаменти (седативи, антиконвульсанти), промислові отрути.
• Інфекції: Вірусні (герпес, COVID-19), бактеріальні менінгіти.
• Печінкова чи ниркова недостатність: Накопичення токсинів.
• Гіпоксія: Серцева зупинка, асфіксія, анемія.
• Травма чи судинні події: Інсульт, крововилив.
• Генетичні чи аутоімунні фактори: У рідкісних випадках.

Ризик підвищується при хронічних хворобах, як діабет, цироз печінки чи хронічна ниркова хвороба (ХХН).

Епідеміологія

Енцефалопатія не має точної глобальної статистики через її синдромальний характер, але окремі типи добре вивчені. Печінкова енцефалопатія вражає до 30-40% пацієнтів з цирозом печінки, з щорічною захворюваністю в США близько 100 000 випадків. Гіпоксично-ішемічна форма у новонароджених — 1-8 на 1000 пологів у розвинених країнах. Загалом, енцефалопатія частіша в літніх людей (через коморбідності) та в регіонах з високим рівнем алкоголізму чи інфекцій. За даними ВООЗ, токсична енцефалопатія зростає через забруднення довкілля. В Україні та Європі печінкова форма пов’язана з гепатитами B/C та алкоголем.

Клінічні Прояви

Симптоми варіюють залежно від типу та тяжкості, але загальні включають:

• Зміни свідомості: Спантеличеність, дезорієнтація, сонливість, кома.
• Когнітивні порушення: Порушення пам’яті, уваги, судження.
• Поведінкові зміни: Агресія, апатія, галюцинації.
• Неврологічні симптоми: Тремор (наприклад, астериксис у печінковій формі), судоми, парези, порушення мови.
• Системні прояви: Головний біль, нудота, блювота, зміни дихання.

Стадії: Легка (грейд 1-2) — мінімальні зміни; важка (грейд 3-4) — кома.

Діагностика

Діагностика базується на клініці, анамнезі та інструментальних методах:

• Клінічний огляд: Оцінка рівня свідомості (шкала Глазго), неврологічний статус.
• Лабораторні тести: Аналіз крові (електроліти, аміак, глюкоза, функція печінки/нирок), токсикологічний скринінг.
• Нейровізуалізація: КТ/МРТ для виключення структурних ушкоджень, ЕЕГ для виявлення епілептичної активності.
• Люмбальна пункція: Для інфекційних форм.
• Специфічні тести: Наприклад, APGAR для новонароджених у гіпоксичній формі.

Виклики: Диференціація з делірієм, деменцією чи психічними розладами.

Лікування

Лікування спрямоване на усунення причини та симптоматичну підтримку:

• Етіотропна терапія: Антибіотики для інфекцій, детоксикація для отруєнь, корекція метаболізму (наприклад, лактулоза для печінкової форми).
• Підтримуюча: Гідратація, вентиляція, антиконвульсанти (фенобарбітал), терапевтична гіпотермія для гіпоксичної форми.
• Реабілітація: Фізіотерапія, логопедія, когнітивна терапія для хронічних випадків.

Для печінкової: Лактулоза, рифаксимін; у важких — трансплантація печінки.

Профілактика та Ускладнення

Профілактика: Контроль хронічних хвороб, уникнення токсинів, вакцинація від інфекцій, моніторинг під час пологів. Ускладнення: Перманентні неврологічні дефіцити, епілепсія, інвалідність, летальність у 10-50% важких випадків.

Висновок

Енцефалопатія — серйозний синдром, що вимагає мультидисциплінарного підходу. Рання діагностика та лікування значно покращують прогноз. Необхідні регулярні обстеження при ризиках і звернення до фахівців при перших симптомах. Дослідження тривають, включаючи нові терапії, як стовбурові клітини. Якщо ви помітили симптоми — негайно консультуйтеся з лікарем.