Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК)

Від | 02.08.2025
0 Коментарів

Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) — це первинний злоякісний пухлинний процес печінки, що розвивається з гепатоцитів і є найпоширенішим типом первинного раку печінки.

1. Визначення

Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) — це злоякісна пухлина печінки, що походить із гепатоцитів, основних функціональних клітин печінки. Вона становить приблизно 75–85% усіх випадків первинного раку печінки і є п’ятою за поширеністю онкологічною патологією у світі та третьою причиною смертності від раку. ГЦК зазвичай розвивається на тлі хронічних захворювань печінки, таких як цироз або хронічний гепатит, але може виникати і в непошкодженій печінці.

2. Епідеміологія

  • Поширеність: ГЦК має високу частоту в Східній Азії (Китай, Японія) та Африці південніше Сахари через високу поширеність гепатиту B. У Західній Європі та Північній Америці частота зростає через гепатит C і неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП). Загальна річна захворюваність становить 5–30 випадків на 100,000 населення.
  • Стать: Чоловіки хворіють у 2–4 рази частіше, ніж жінки, що пов’язано з гормональними факторами та вищою поширеністю факторів ризику.
  • Вік: Пік захворюваності припадає на 50–70 років, хоча в регіонах із високою ендемічністю гепатиту B ГЦК може розвиватися у молодшому віці (20–40 років).

3. Етиологія та фактори ризику

ГЦК зазвичай асоціюється з хронічним ураженням печінки. Основні фактори ризику:

  • Хронічні вірусні гепатити:
  • Гепатит B (ВГB): 50–55% випадків ГЦК у світі, особливо в Азії та Африці. Вірус інтегрується в ДНК гепатоцитів, викликаючи онкогенез.
  • Гепатит C (ВГC): 25–30% випадків, переважно в Західних країнах, через хронічне запалення та фіброз.
  • Цироз печінки: Присутній у 70–90% хворих із ГЦК, спричинений алкоголем, ВГB, ВГC, НАЖХП, гемохроматозом, хворобою Вільсона.
  • Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП): Зростаюча причина в розвинених країнах через ожиріння та метаболічний синдром.
  • Алкогольна хвороба печінки: Хронічне вживання алкоголю призводить до цирозу та підвищує ризик ГЦК.
  • Токсини:
  • Афлатоксини (продукти гриба Aspergillus), що забруднюють зернові та горіхи, є потужним канцерогеном, особливо в поєднанні з ВГB.
  • Хімічні речовини (вінілхлорид, тютюн).
  • Спадкові захворювання:
  • Гемохроматоз: накопичення заліза в печінці.
  • хвороба Вільсона: накопичення міді.
  • Дефіцит α1-антитрипсину.
  • Інші фактори: Діабет 2 типу, ожиріння, куріння, аутоімунний гепатит.

4. Патофізіологія

ГЦК розвивається через багатоступеневий процес карциногенезу:

  1. Хронічне запалення:
  • Хронічний гепатит або цироз викликають запалення, окислювальний стрес і пошкодження ДНК гепатоцитів.
  • Активація прозапальних цитокінів (TNF-α, IL-6) і факторів росту (TGF-β, VEGF).

2. Фіброз і регенерація:

    • Постійна регенерація гепатоцитів на тлі фіброзу підвищує ризик мутацій.
    • Формування регенеративних вузлів у циротичній печінці може перероджуватися в диспластичні вузли, а згодом у ГЦК.

    3. Генетичні та епігенетичні зміни:

      • Мутації в генах TP53, CTNNB1 (β-катенін), TERT-промотор.
      • Епігенетичні зміни: метилювання ДНК, порушення експресії мікроРНК.

      4. Ангіогенез:

        • Пухлина стимулює утворення нових судин через VEGF, що сприяє її росту та метастазуванню.

        5. Метастазування:

          • Найчастіше в легені, кістки, лімфатичні вузли, рідше в наднирники або мозок.

          5. Клінічні прояви

          Симптоми ГЦК часто неспецифічні, особливо на ранніх стадіях, і можуть маскуватися проявами цирозу:

          • Ранні симптоми:
          • Слабкість, втрата ваги, зниження апетиту.
          • Тупий біль у правому підребер’ї.
          • Лихоманка неясного генезу.
          • Прогресуючі симптоми:
          • жовтяниця (при обструкції жовчних проток, ураженні печінки).
          • Асцит (через портальну гіпертензію або тромбоз портальної вени).
          • Гепатомегалія, пальпована пухлина.
          • Кахексія, нудота, блювання.
          • Пізні симптоми:
          • Печінкова енцефалопатія.
          • Кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
          • Метастатичні прояви: біль у кістках, задишка.
          • Паранеопластичні синдроми:
          • Гіпоглікемія (через секрецію пухлиною інсуліноподібного фактора росту).
          • Еритроцитоз (секреція еритропоетину).
          • Гіперхолестеринемія, гіперпаратиреоз.

          6. Діагностика

          Діагностика ГЦК базується на клінічних, лабораторних і інструментальних методах, з урахуванням рекомендацій EASL (European Association for the Study of the Liver) і AASLD (American Association for the Study of Liver Diseases).

          1. Клінічна оцінка:
          • Анамнез: хронічні захворювання печінки, фактори ризику (ВГB, ВГC, алкоголь).
          • Фізикальний огляд: гепатомегалія, асцит, жовтяниця, пальпована пухлина.

          2. Лабораторні тести:

            • Альфа-фетопротеїн (АФП): Підвищення (>400 нг/мл) є маркером ГЦК, але чутливість низька (40–60%).
            • Печінкові проби: Підвищення АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, ГГТП, зниження альбуміну.
            • Маркери гепатиту: HBsAg, анти-HCV, ПЛР для виявлення вірусів.
            • Коагулограма: Подовження протромбінового часу при цирозі.

            3. Інструментальні методи:

              • УЗД печінки: Виявлення вузлів >1 см, гіпоехогенних або гетерогенних утворень. Чутливість 60–80%.
              • КТ/МРТ із контрастуванням: Характерна ознака ГЦК — артеріальна гіперваскуляризація з вимиванням контрасту у венозну фазу (washout). Специфічність >90%.
              • Біопсія печінки: Показана при нехарактерних радіологічних даних. Ризик: поширення пухлинних клітин, кровотеча.

              4. Стадіювання:

                • Система BCLC (Barcelona Clinic Liver Cancer): враховує розмір пухлини, функцію печінки (Child-Pugh), стан хворого (ECOG) і наявність метастазів.
                • TNM-класифікація: для оцінки локального поширення та метастазів.

                5. Диференціальна діагностика:

                  • Доброякісні утворення (гемангіома, аденома, фокальна нодозная гіперплазія).
                  • Метастази в печінку (з легень, товстої кишки).
                  • Холангіокарцинома, гепатобластома.

                  7. Лікування

                  Лікування ГЦК залежить від стадії пухлини (BCLC), функції печінки та загального стану хворого.

                  1. Радикальне лікування (BCLC 0-A):
                  • Резекція печінки: Показана при одиночному вузлі <5 см у хворих без цирозу або з компенсованим цирозом (Child-Pugh A). 5-річна виживаність 50–70%.
                  • Трансплантація печінки: Золотий стандарт для хворих із цирозом і ранньою ГЦК (критерії Мілана: 1 вузол ≤5 см або до 3 вузлів ≤3 см). 5-річна виживаність >70%.
                  • Радіочастотна абляція (РЧА): Для вузлів <3 см, якщо резекція неможлива. Локальний контроль до 90%.

                  2. Локорегіональна терапія (BCLC B):

                    • Транскатетерна хіміоемболізація (TACE): Введення хіміотерапевтичних препаратів (доксорубіцин) із емболізацією артерій пухлини. Подовжує виживаність на 1–2 роки.
                    • Радіоемболізація (TARE): Використання мікросфер із радіоізотопами (ітрій-90) для селективного опромінення пухлини.

                    3. Системна терапія (BCLC C):

                      • Таргетна терапія:
                        • Сорафеніб, ленватініб (інгібітори тирозинкіназ): подовжують виживаність на 2–3 місяці.
                        • Регорафеніб, кабозантініб: для прогресуючої ГЦК.
                      • Імунотерапія: Атезолізумаб + бевацизумаб (комбінація анти-PD-L1 та анти-VEGF) покращує виживаність у порівнянні із сорафенібом.

                      4. Паліативна терапія (BCLC D):

                        • Симптоматичне лікування: контроль болю, асциту, корекція енцефалопатії.
                        • Хоспісна допомога.

                        5. Експериментальні методи:

                          • Генна терапія, CAR-T-клітинна терапія.
                          • Комбінація імунотерапії з локорегіональними методами.

                          8. Ускладнення

                          • Портальна гіпертензія: кровотечі з варикозних вен стравоходу.
                          • Печінкова недостатність: асцит, енцефалопатія.
                          • Метастази: легені, кістки, лімфовузли.
                          • Тромбоз портальної вени.
                          • Паранеопластичні синдроми: гіпоглікемія, еритроцитоз.

                          9. Прогноз

                          Прогноз залежить від:

                          • Стадії: Рання ГЦК (BCLC 0-A) має 5-річну виживаність 50–70% після резекції або трансплантації.
                          • Функції печінки: Хворі з декомпенсованим цирозом (Child-Pugh C) мають виживаність <1 року.
                          • Наявності метастазів: Термінальна стадія (BCLC D) має медіану виживаності 3–6 місяців.
                            Своєчасна діагностика та радикальне лікування значно покращують прогноз.

                          10. Профілактика

                          • Первинна:
                          • Вакцинація проти гепатиту B.
                          • Контроль вживання алкоголю, уникнення афлатоксинів.
                          • Лікування ожиріння, діабету, НАЖХП.
                          • Вторинна:
                          • Скринінг у групах ризику (хворі з цирозом, ВГB, ВГC): УЗД печінки та АФП кожні 6 місяців.
                          • Противірусна терапія для ВГB і ВГC для зниження ризику ГЦК.
                          • Третинна:
                          • Регулярний моніторинг після радикального лікування для виявлення рецидивів.
                          • Профілактика ускладнень цирозу (бета-блокатори, ендоскопія).

                          11. Сучасні дослідження

                          • Розробка нових імунотерапевтичних препаратів (анти-PD-1, анти-CTLA-4).
                          • Геномний профіль ГЦК для персоналізованого лікування.
                          • Неінвазивні методи діагностики: рідинна біопсія, біомаркери (LncRNA, мікроРНК).
                          • Комбіновані підходи: імунотерапія + TACE, таргетна терапія + радіоемболізація.

                          Висновок

                          Гепатоцелюлярна карцинома є серйозним онкологічним захворюванням із високою летальністю, особливо у хворих із цирозом. Раннє виявлення через скринінг у групах ризику, сучасні методи діагностики (КТ, МРТ) та комбіноване лікування (резекція, трансплантація, імунотерапія) значно покращують прогноз. Профілактика, зокрема вакцинація проти ВГB і контроль факторів ризику, є ключовою для зниження захворюваності.

                          Переглядів: 2