Гідронефроз — це патологічний стан, що характеризується розширенням ниркової миски та чашечок через порушення відтоку сечі з нирки, що призводить до накопичення рідини та підвищення тиску в нирковій порожнині.

Анатомія та патофізіологія

Ниркова миска та чашечки — це структури, що збирають сечу, утворену нефронами, перед її транспортуванням у сечовід. Гідронефроз виникає, коли відтік сечі блокується на будь-якому рівні сечовивідних шляхів (сечовід, сечовий міхур, уретра), що спричиняє ретроградний тиск на нирку. Це призводить до:

• Дилатації (розширення) миски та чашечок.
• Компресії паренхіми нирки, що зменшує її функціональну здатність.
• Пошкодження нефронів через ішемію, запалення або фіброз при тривалій обструкції.

Основні причини гідронефрозу:

1. Обструктивні:

• Камені в нирках або сечоводі.
• Аденома простати або рак передміхурової залози (у чоловіків).
• Стриктури сечоводу (вроджені, після запалень чи травм).
• Здавлення сечоводу пухлинами (наприклад, рак матки, яєчників, прямої кишки).

2. Необструктивні:

• Рефлюкс сечі (везикоуретеральний рефлюкс, коли сеча повертається з міхура до нирки).
• Вроджені аномалії (звуження мисково-сечовідного сегмента, мегауретер).
• Нейрогенний сечовий міхур (порушення іннервації).

3. Функціональні:

• Вагітність (здавлення сечоводів збільшеною маткою, зазвичай праворуч).
• Дисфункція сечового міхура через діабет, травми спинного мозку.

Гідронефроз класифікується за ступенем тяжкості:

• I ступінь: Легке розширення миски без значного впливу на паренхіму.
• II ступінь: Помірне розширення миски та чашечок, паренхіма частково стоншена.
• III ступінь: Значне розширення, втрата паренхіми, зниження функції нирки.
• IV ступінь: Тяжка дилатація, атрофія нирки, втрата функції.

Клінічна картина

Симптоми залежать від причини, тривалості та ступеня обструкції:

• Гострий гідронефроз (наприклад, через камінь):
• Інтенсивний біль у попереку або боці (ниркова колька).
• Нудота, блювання, лихоманка (при інфекції).
• Гематурія (кров у сечі).
• Хронічний гідронефроз:
• Тупий біль у попереку або дискомфорт.
• Часті інфекції сечовивідних шляхів.
• Зниження діурезу, слабкість струменя сечі.
• Асимптоматичний перебіг (виявляється випадково на УЗД).
• Двобічний гідронефроз (наприклад, через аденому простати):
• Олігурія або анурія (зменшення чи відсутність сечі).
• Симптоми уремії (нудота, слабкість, набряки) через ниркову недостатність.

Ускладнення

• Інфекція: Застій сечі сприяє розмноженню бактерій, що може призвести до пієлонефриту або сепсису.
• Ниркова недостатність: Хронічний гідронефроз викликає фіброз і втрату нефронів.
• Атрофія нирки: Незворотне пошкодження паренхіми.
• Гіпертензія: Активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи через ішемію нирки.

Діагностика

1. Анамнез і фізикальне обстеження:

• Визначення скарг (біль, зміни сечовипускання).
• Пальпація нирок (збільшення при тяжкому гідронефрозі).

2. Лабораторні тести:

• Аналіз сечі: гематурія, піурія (при інфекції).
• Креатинін, сечовина сироватки: оцінка функції нирок.
• ПСА у чоловіків для виключення патології простати.

3. Інструментальні методи:

• УЗД нирок і сечового міхура: Первинний метод, виявляє розширення миски та чашечок, залишкову сечу.
• КТ або МРТ: Визначає причину обструкції (камінь, пухлина, стриктура).
• Ретроградна або антеградна пієлографія: Для оцінки сечоводу та миски.
• Сцинтиграфія нирок: Оцінює функцію нирок і ступінь порушення.
• Цистоскопія: Для виявлення проблем у сечовому міхурі чи уретрі.

4. Урофлоуметрія: Оцінка обструкції нижніх сечовивідних шляхів.

Диференційна діагностика

• Пухлини нирки або сечоводу.
• Кісти нирок.
• Пієлонефрит без обструкції.
• Вроджені аномалії (наприклад, подвоєння сечоводу).

Лікування

Лікування залежить від причини, ступеня гідронефрозу та стану нирки:

1. Консервативне:

• При легкому гідронефрозі (I–II ступінь): спостереження, контроль інфекцій (антибіотики), знеболювальні при кольці.
• При вагітності: підтримувальні заходи (зміна пози, гідратація), рідко — стенти.

2. Хірургічне:

• Катетеризація або нефростомія: При гострій обструкції (наприклад, камінь, гостра затримка сечі).
• Уретероскопія або літотрипсія: Для видалення каменів.
• Стентування сечоводу: Відновлює відтік сечі при стриктурах чи здавленні.
• Пієлопластика: При вродженому звуженні мисково-сечовідного сегмента.
• Трансуретральна резекція простати (ТУРП): При аденомі простати.
• Нефректомія: При незворотній атрофії нирки (IV ступінь) за умови нормальної функції іншої нирки.

3. Лікування основної причини:

• Хіміотерапія чи хірургія при пухлинах.
• Корекція рефлюксу або нейрогенних розладів.

Профілактика та прогноз

• Профілактика:
• Раннє лікування інфекцій сечовивідних шляхів.
• Контроль каменеутворення (достатнє споживання рідини, дієта).
• Регулярні обстеження при аденомі простати чи вроджених аномаліях.
• Прогноз:
• При своєчасному усуненні обструкції функція нирки може відновитися (I–II ступінь).
• Хронічний гідронефроз (III–IV ступінь) часто призводить до незворотної втрати функції.
• Двобічний гідронефроз без лікування може спричинити термінальну ниркову недостатність.

Висновок

Гідронефроз — серйозний стан, що вимагає негайної діагностики та усунення причини обструкції. УЗД є золотим стандартом первинної оцінки, а подальші методи (КТ, пієлографія) уточнюють етіологію. Раннє втручання (стентування, хірургія) запобігає незворотному пошкодженню нирок. Пацієнтам із хронічними захворюваннями (аденома простати, камені) рекомендовано регулярний моніторинг для профілактики ускладнень.