Хвороба Кавасакі (ХК) — це гострий системний васкуліт невідомої етіології, що переважно вражає дітей віком до 5 років і характеризується запаленням середніх і дрібних артерій, зокрема коронарних, з потенційним розвитком аневризм.

1. Визначення та епідеміологія

Хвороба Кавасакі, також відома як слизово-шкірний лімфонодулярний синдром, є одним із найпоширеніших васкулітів у дітей. Вона була вперше описана японським педіатром Томісаку Кавасакі в 1967 році. ХК є провідною причиною набутих вад серця в дітей у розвинених країнах через ризик ураження коронарних артерій.

Епідеміологія:

Вік: Найчастіше вражає дітей віком від 6 місяців до 5 років (пік — 1–2 роки). Рідко діагностується у дітей старше 8 років або в дорослих.
Стать: Хлопчики хворіють частіше, ніж дівчатка (співвідношення 1,5:1).
Географія: Найвища захворюваність у країнах Східної Азії, особливо в Японії (300–350 випадків на 100 000 дітей до 5 років). У США та Європі — 10–20 випадків на 100 000 дітей.
Сезонність: Спалахи частіше взимку та навесні.
Етнічна схильність: Вища частота серед дітей азійського походження, але хвороба трапляється в усіх етнічних групах.

2. Етиологія

Етиологія ХК залишається невідомою, але вважається, що захворювання має мультифакторну природу, пов’язану з імунною дисрегуляцією, викликаною інфекційним або екологічним тригером у генетично схильних осіб.

Гіпотези етиології:

Інфекційна теорія:

ХК має клінічні та епідеміологічні ознаки, подібні до інфекційних хвороб (сезонність, спалахи, лихоманка).
Потенційні тригери: віруси (аденовіруси, вірус Епштейна-Барр, парвовірус B19), бактерії (стафілококи, стрептококи), хоча специфічний збудник не ідентифікований.
Теорія суперантигену: деякі мікробні токсини можуть викликати надмірну активацію Т-клітин.

2. Генетична схильність:

Асоціація з певними генами, зокрема поліморфізмами в генах ITPKC, CASP3, FCGR2A, які впливають на імунну відповідь.
Вища частота серед азійських популяцій вказує на генетичний компонент.

3. Імунна дисрегуляція:

ХК пов’язана з надмірною активацією вродженої та адаптивної імунної системи, що призводить до системного запалення судин.
Підвищення рівнів прозапальних цитокінів (IL-1, IL-6, TNF-α) відіграє ключову роль у патогенезі.

3. Патофізіологія

ХК — це системний васкуліт, який переважно вражає артерії середнього калібру, особливо коронарні артерії. Патологічний процес проходить три фази:

Гостра фаза (1–2 тижні):

Гостре запалення судинної стінки (некротизуючий артеріїт).
Інфільтрація нейтрофілами, макрофагами та Т-клітинами.
Пошкодження ендотелію, що може призвести до тромбозу або аневризм.

2. Підгостра фаза (2–4 тижні):

Зменшення гострого запалення, заміна нейтрофілів на лімфоцити та плазматичні клітини.
Формування аневризм коронарних артерій через послаблення судинної стінки.
Підвищений ризик тромбоутворення.

3. Фаза одужання (4–8 тижнів і більше):

Запалення зменшується, але може залишитися фіброз і стеноз судин.
Аневризми можуть регресувати, залишатися стабільними або прогресувати до тромбозу/стенозу.

Ключові патологічні зміни:

Запалення середнього шару (медіа) артерій, що призводить до деструкції еластичної ламіни.
Утворення аневризм (здебільшого в проксимальних відділах коронарних артерій).
Тромбоутворення через ендотеліальну дисфункцію та активацію тромбоцитів.
Ураження інших судин (аорта, ниркові, мезентеріальні артерії) рідше.

4. Клінічні прояви

ХК має характерну клінічну картину, яка включає лихоманку та мукокутанні прояви. Діагностичні критерії базуються на рекомендаціях Американської кардіологічної асоціації (AHA).

Основні діагностичні критерії (класична форма):

Хвороба діагностується за наявності лихоманки ≥5 днів та щонайменше 4 із 5 основних ознак:

Лихоманка: Температура ≥38°C, зазвичай висока (39–40°C), триває 5–14 днів без лікування, резистентна до антибіотиків.
Кон’юнктивіт: Двобічний, неексудативний, без гнійних виділень.
Зміни слизових рота та глотки:

Почервоніння губ, тріщини, “полуничний язик”.
Дифузна еритема глотки.

3. Висипка: Поліморфна, не везикулярна, частіше макулопапульозна, може бути скарлатиноподібною або подібною до кропив’янки.

4. Зміни кінцівок:

Гостра фаза: еритема долонь і підошов, набряк.
Підгостра фаза: лущення шкіри навколо нігтів (на 2–3 тижні).

5. Шийна лімфаденопатія: Зазвичай однобічна, ≥1,5 см, найчастіше в передньошийних лімфовузлах.

Інші симптоми:

Серцево-судинні: міокардит, перикардит, аневризми коронарних артерій, аритмії.
Шлунково-кишкові: біль у животі, діарея, блювання, гепатит.
Суглобові: артралгії, артрит.
Неврологічні: дратівливість, рідко асептичний менінгіт.
Сечовидільна система: уретрит, стерильна піурія.

Неповна (атипова) форма ХК:

Діагностується у дітей із лихоманкою ≥5 днів і 2–3 діагностичними критеріями, особливо якщо є лабораторні чи інструментальні ознаки ураження коронарних артерій.
Частіше у дітей віком <6 місяців або >5 років.

5. Діагностика

Діагностика ХК базується на клінічних критеріях, лабораторних та інструментальних методах. Специфічного тесту немає, тому діагноз є клінічним.

Лабораторні методи:

Загальний аналіз крові:
Лейкоцитоз із нейтрофільним зсувом.
Нормоцитарна анемія.
Тромбоцитоз (характерний для підгострої фази, >450 000/мкл).
Маркери запалення:
Підвищення С-реактивного білка (СРБ, >30 мг/л).
Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ, >40 мм/год).
Печінкові проби: Підвищення АЛТ, АСТ, гамма-ГТ.
Альбумін: Гіпоальбумінемія (<30 г/л).
Електроліти: Гіпонатріємія.
Сечовий аналіз: Стерильна піурія.

Інструментальні методи:

Ехокардіографія:

Основний метод для виявлення аневризм коронарних артерій, міокардиту, перикардіального випоту.
Проводиться на 6–8 день хвороби, повторюється на 2-му та 6–8-му тижні.
Критерії аневризм: діаметр артерії >3 мм у дітей <5 років, Z-показник >2,5.

ЕКГ: Може виявляти аритмії, ішемічні зміни, подовження QT.
МРТ/КТ серця: Для оцінки коронарних артерій у складних випадках.
Коронарна ангіографія: Рідко, при значних аневризмах.

Диференційна діагностика:

Скарлатина.
Вірусні екзантеми (кір, краснуха).
Ювенільний ревматоїдний артрит.
Сепсис.
Токсичний шок.
Реакція на ліки (синдром Стівенса-Джонсона).

6. Лікування

Мета лікування — зменшення запалення, запобігання ураження коронарних артерій і тромбоутворення. Терапія повинна починатися якомога раніше, ідеально в перші 10 днів хвороби.

Стандартна терапія:

Внутрішньовенний імуноглобулін (ВВІГ):

Доза: 2 г/кг одноразово протягом 8–12 годин.
Ефективність: знижує ризик аневризм із 25% до 3–5% при введенні до 10-го дня хвороби.
Механізм: модуляція імунної відповіді, зменшення запалення.

2. Аспірин:

Висока доза (30–100 мг/кг/добу) у гострій фазі для протизапальної дії.
Низька доза (3–5 мг/кг/добу) у підгострій фазі для антитромбоцитарної дії, триває 6–8 тижнів або до регресу аневризм.

3. Контроль лихоманки: Антипіретики (парацетамол) за потреби.

Лікування резистентної ХК:

У 10–20% хворих лихоманка зберігається після ВВІГ.
Додаткова терапія:
Повторна доза ВВІГ (2 г/кг).
Кортикостероїди (метилпреднізолон 10–30 мг/кг/добу внутрішньовенно 3 дні, потім преднізолон перорально).
Інгібітори TNF-α (інфліксимаб).
Циклоспорин або метотрексат у рефрактерних випадках.

Лікування ускладнень:

Аневризми коронарних артерій:
Антикоагулянти (гепарин, варфарин) при великих аневризмах (>8 мм).
Антитромбоцитарна терапія (аспірин, клопідогрель).
Міокардит: Інотропна підтримка (добутамін) при серцевій недостатності.
Тромбоз: Тромболітична терапія (рідко).

Моніторинг:

Регулярна ехокардіографія для оцінки стану коронарних артерій.
Довгострокове спостереження у кардіолога при наявності аневризм.

7. Ускладнення

Коронарні аневризми: Виникають у 15–25% нелікованих хворих, <5% при своєчасному лікуванні.
Малі (<5 мм): Зазвичай регресують.
Середні (5–8 мм): Можуть регресувати або залишатися.
Великі (>8 мм): Високий ризик тромбозу, стенозу, інфаркту міокарда.
Міокардит: Може призвести до серцевої недостатності.
Інфаркт міокарда: Через тромбоз або стеноз аневризми.
Раптова серцева смерть: Рідко, при значних ураженнях.
Хронічна ішемічна хвороба серця: У віддаленому періоді.

8. Прогноз

При своєчасному лікуванні (ВВІГ до 10-го дня) прогноз сприятливий, більшість дітей повністю одужують.
Без лікування ризик аневризм становить 25%, із них 1–2% призводять до летального результату.
Довгостроковий прогноз залежить від наявності та розміру аневризм:
Малі аневризми часто регресують протягом 1–2 років.
Великі аневризми підвищують ризик серцево-судинних подій у зрілому віці.

9. Профілактика

Специфічної профілактики немає через невідому етиологію.
Раннє виявлення та своєчасне лікування знижують ризик ускладнень.
Вакцинація проти грипу та інших інфекцій може зменшити ймовірність тригерів.
Уникнення контакту з хворими під час сезонних спалахів.

10. Висновок

Хвороба Кавасакі є серйозним педіатричним васкулітом, який потребує швидкої діагностики та агресивного лікування для запобігання ураження коронарних артерій. Ключ до успіху — раннє введення внутрішньовенного імуноглобуліну та аспірину, а також ретельний моніторинг серцево-судинних ускладнень. Незважаючи на невідому етиологію, сучасні терапевтичні підходи значно покращили прогноз.

Хвороба Кавасакі: Огляд

Визначення

Хвороба Кавасакі (ХК) — гострий системний васкуліт, що переважно вражає дітей до 5 років, характеризується запаленням середніх і дрібних артерій, зокрема коронарних, з ризиком утворення аневризм.

Епідеміологія

Вік: Пік у 1–2 роки.
Стать: Хлопчики частіше (1,5:1).
Географія: Найвища частота в Японії (300–350 на 100 000 дітей).
Сезонність: Зима-весна.

Етиологія

Інфекційна теорія: Можливі тригери — віруси, бактерії.
Генетична схильність: Поліморфізми генів ITPKC, CASP3.
Імунна дисрегуляція: Прозапальні цитокіни (IL-1, IL-6, TNF-α).

Патофізіологія

Гостра фаза: Некротизуючий артеріїт, ендотеліальна дисфункція.
Підгостра фаза: Формування аневризм, тромбоутворення.
Фаза одужання: Фіброз, можливий стеноз.

Клінічні прояви

Лихоманка: ≥38°C, ≥5 днів.
Кон’юнктивіт: Двобічний, неексудативний.
Зміни слизових: “Полуничний язик”, тріщини губ.
Висипка: Поліморфна, не везикулярна.
Зміни кінцівок: Еритема, набряк, лущення.
Лімфаденопатія: Шийна, ≥1,5 см.

Діагностика

Критерії: Лихоманка + ≥4 з 5 ознак.
Лабораторні: Лейкоцитоз, тромбоцитоз, СРБ↑, ШОЕ↑.
Інструментальні: Ехокардіографія (аневризми), ЕКГ, МРТ/КТ.

Лікування

ВВІГ: 2 г/кг одноразово.
Аспірин: Висока доза (гостра фаза), низька доза (підгостра).
Резистентна ХК: Кортикостероїди, інфліксимаб.

Ускладнення

Аневризми коронарних артерій.
Міокардит, інфаркт міокарда.
Раптова серцева смерть.

Прогноз

З ВВІГ: <5% аневризм.
Без лікування: 25% аневризм, 1–2% летальність.

Профілактика

Раннє виявлення.
Вакцинація проти інфекцій.