Перистальтика — це скоординований процес хвилеподібних скорочень м’язів травного тракту, який забезпечує просування вмісту (хімусу, калових мас тощо) від ротової порожнини до прямої кишки.

1. Анатомічна основа перистальтики

Перистальтика відбувається завдяки м’язовим шарам стінки травного тракту, які утворюють м’язову оболонку (tunica muscularis). Вона складається з двох основних шарів:

• Поздовжній м’язовий шар (зовнішній): відповідає за вкорочення сегмента кишки.
• Круговий м’язовий шар (внутрішній): забезпечує звуження просвіту кишки.
  Між цими шарами розташована міжм’язова нервова мережа (сплетіння Ауербаха (plexus myentericus)), яка відіграє ключову роль у координації скорочень.

У шлунку та кишечнику також присутній косий м’язовий шар (у шлунку) або тонкі м’язові волокна, які сприяють змішуванню вмісту. Слизова оболонка та підслизова основа забезпечують змащення (слиз) та кровопостачання, що підтримують ефективність перистальтики.

2. Фізіологія перистальтики

Перистальтична хвиля — це послідовність скорочень і розслаблень м’язів, яка рухається вздовж кишки. Основні етапи:

1. Скорочення кругового шару: звужує просвіт кишки позаду болюса (комка їжі), проштовхуючи його вперед.
2. Розслаблення кругового шару попереду болюса: дозволяє вмісту рухатися вперед без опору.
3. Скорочення поздовжнього шару: вкорочує ділянку кишки, сприяючи просуванню.

Цей процес є ритмічним і координується локальними нервовими механізмами, хоча також регулюється центральною нервовою системою та гормонами.

Типи перистальтичних рухів:

• Первинна перистальтика: запускається актом ковтання (наприклад, у стравоході). Це швидкі, спрямовані хвилі.
• Вторинна перистальтика: виникає у відповідь на розтягнення стінки кишки болюсом або газами, не залежить від ковтання.
• Сегментарні скорочення: змішують вміст без значного просування (характерно для тонкої кишки).
• Масові скорочення: потужні скорочення в товстій кишці, які просувають калові маси до прямої кишки (зазвичай 1–3 рази на добу).

3. Регуляція перистальтики

Перистальтика контролюється складною взаємодією нервової, гуморальної та місцевої регуляції:

• Ентеральна нервова система (ЕНС): так звана «друга мозкова система» включає Ауербахівське (міжм’язове) та Мейснерівське (підслизове) сплетення. ЕНС координує перистальтику незалежно від центральної нервової системи, хоча може модулюватися нею.
• Автономна нервова система:
• Парасимпатична нервова система (блукаючий нерв, тазові нерви): стимулює перистальтику, посилюючи скорочення.
• Симпатична нервова система: гальмує моторику, зменшуючи скорочення (наприклад, під час стресу).
• Гормональна регуляція:
• Гастрин, холецистокінін, мотилін: стимулюють перистальтику.
• Секретин, глюкагон: можуть її пригнічувати.
• Місцеві рефлекси: розтягнення стінки кишки (наприклад, болюсом) активує механорецептори, які через ЕНС запускають перистальтичну хвилю.

4. Перистальтика в різних відділах травного тракту

• Стравохід: перистальтика швидка, спрямована, триває 3–5 секунд, забезпечує доставку їжі до шлунка. Нижній стравохідний сфінктер розслабляється перед хвилею.
• Шлунок: змішувальні рухи (в основному в антральному відділі) поєднуються з перистальтичними хвилями, які проштовхують хімус у дванадцятипалу кишку через пілорус.
• Тонка кишка: перистальтика повільніша, сприяє змішуванню та просуванню хімусу, забезпечує контакт із травними ферментами та всмоктування поживних речовин.
• Товста кишка: перистальтика повільна, з періодичними масовими скороченнями, які просувають калові маси до прямої кишки.

5. Клінічне значення

Порушення перистальтики можуть призводити до серйозних патологій, які лікарі часто діагностують:

• Гіпeрmоторика:
• Діарея: надмірна перистальтика зменшує час всмоктування води (наприклад, при інфекціях, синдромі подразненого кишечника).
• Спазми: болючі скорочення (наприклад, при кишковій коліці).
• Гіпоmоторика:
• Запори: уповільнення перистальтики, часто через недостатнє споживання клітковини, дегідратацію або неврологічні розлади.
• Кишкова непрохідність (ілеус): повна зупинка перистальтики (наприклад, після операцій або при механічній обструкції).
• Дисмоторика:
• Гастроезофагеальний рефлюкс: порушення перистальтики стравоходу або слабкість сфінктера.
• Синдром подразненого кишечника: нерегулярна перистальтика, що викликає чергування діареї та запору.

6. Діагностика та корекція

Оцінюють перистальтику за допомогою:

• Аускультація: вислуховування кишкових звуків (нормальні — 5–30 за хвилину, гучні — при діареї, відсутні — при ілеусі).
• Рентген/КТ: виявлення непрохідності або аномалій моторики.
• Манометрія: вимірювання тиску в стравоході чи кишечнику для оцінки сили скорочень.
• Ендоскопія: оцінка стану слизової та непрямих ознак порушення моторики.

Лікування залежить від причини:

• Прокінетики (метоклопрамід, домперидон): для стимуляції перистальтики.
• Спазмолітики (дротаверин): для зняття спазмів.
• Дієта: клітковина, достатнє споживання води для нормалізації моторики.
• Хірургічне втручання: при механічній непрохідності.

7. Цікаві факти для глибшого розуміння

• Перистальтика може відбуватися навіть у стані сну чи анестезії завдяки автономності ЕНС.
• Стрес і психоемоційні фактори значно впливають на перистальтику через вісь «мозок–кишечник».
• У новонароджених перистальтика менш скоординована, що може викликати коліки.

Висновок

Перистальтика — це складний, але гармонійний процес, який забезпечує травлення та транспорт вмісту кишечника. Її ефективність залежить від анатомічної цілісності, нервової та гуморальної регуляції, а також зовнішніх факторів (дієта, стрес). Розуміння перистальтики є ключовим для діагностики та лікування широкого спектра гастроентерологічних патологій, від банальних запорів до складних обструктивних станів.