Пієлонефрит — це інфекційно-запальне захворювання нирок, що переважно вражає ниркову миску, чашечки та паренхіму (тканину нирки). Воно може бути гострим або хронічним і часто пов’язане з інфекціями сечовивідних шляхів (СНВШ).
Анатомія та патофізіологія
Пієлонефрит виникає, коли бактерії (рідше віруси, гриби чи паразити) інфікують ниркову миску, чашечки та/або паренхіму нирки. Найчастіше інфекція поширюється висхідним шляхом із нижніх сечовивідних шляхів (сечовий міхур, уретра), але може бути і гематогенним (через кров, наприклад, при сепсисі) або лімфогенним (рідко).
Основні анатомічні зони ураження:
- Ниркова миска та чашечки: Первинне місце накопичення бактерій через застій сечі.
- Мозкова речовина: Місце локалізації канальців нефронів, чутливих до запалення.
- Коркова речовина: Втягується при прогресуванні, що призводить до ураження клубочків.
Патофізіологічні механізми:
- Інфекція: Найпоширеніший збудник — Escherichia coli (70–80% випадків). Інші: Klebsiella, Proteus, Enterococcus, Pseudomonas aeruginosa. У стаціонарних умовах часті резистентні штами.
- Обструкція або рефлюкс: Застій сечі через камені, аденому простати, стриктури сечоводу чи везикоуретеральний рефлюкс сприяє розмноженню бактерій.
- Запалення: Бактерії викликають локальне запалення, набряк і пошкодження тканин, що може призвести до мікроабсцесів або некрозу. Хронічний процес викликає фіброз і втрату нефронів.
- Системна реакція: Токсини бактерій (ендотоксини) викликають лихоманку, лейкоцитоз і системний запальний синдром.
Фактори ризику:
- Жіноча стать (коротша уретра, близькість до анального отвору).
- Сечокам’яна хвороба, гідронефроз, аденома простати.
Цукровий діабет(глюкозурія сприяє росту бактерій).- Вагітність (здавлення сечоводів маткою).
- Імуносупресія (
ВІЛ, хіміотерапія, трансплантація). - Катетеризація або інструментальні втручання.
Класифікація
- Гострий пієлонефрит:
- Некомплікований: у здорових осіб без анатомічних аномалій.
- Комплікований: за наявності обструкції, катетерів, імуносупресії чи вагітності.
2. Хронічний пієлонефрит:
- Результат повторних інфекцій або невилікуваного гострого процесу.
- Характеризується фіброзом, рубцюванням і втратою функції нирки.
Клінічна картина
Гострий пієлонефрит:
- Локальні симптоми:
- Біль у попереку (одно- або двобічний), часто тупий або колючий.
- Позитивний
симптом Пастернацького(біль при постукуванні по поперековій ділянці). - Гематурія чи помутніння сечі.
- Системні симптоми:
- Лихоманка (>38°C), озноб.
- Нудота, блювання, слабкість.
- Тахікардія, іноді гіпотензія (при сепсисі).
- Симптоми СНВШ: Частота сечовипускання, печіння, нагальна потреба (у 50–70% випадків).
Хронічний пієлонефрит:
- Часто асимптоматичний або з неспецифічними скаргами (втома, періодичний біль у попереку).
- Рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів.
Гіпертензія(через активацію ренін-ангіотензинової системи).- Прогресуюча ниркова недостатність (підвищення креатиніну).
Ускладнення
- Абсцес нирки або перінефральний абсцес.
Сепсис: Особливо при грамнегативних інфекціях.- Емфізематозний пієлонефрит: Рідкісна, тяжка форма з газоутворенням у тканині нирки (часто у діабетиків).
- Хронічна ниркова недостатність: При тривалому хронічному процесі.
- Некроз сосочків: Пошкодження ниркових пірамідок.
- Гіпертензія: Вторинна, ренопаренхіматозна.
Діагностика
- Анамнез і фізикальне обстеження:
- Визначення скарг, факторів ризику (обструкція, вагітність, діабет).
- Пальпація поперекової ділянки, оцінка симптому Пастернацького.
2. Лабораторні тести:
- Аналіз сечі: Піурія (>10 лейкоцитів у полі зору), бактеріурія, гематурія, білок (незначний).
- Посів сечі: Визначає збудника та чутливість до антибіотиків (бактеріурія ≥10⁵ КУО/мл для некомплікованого, ≥10⁴ для комплікованого).
- Загальний аналіз крові: Лейкоцитоз, зсув формули вліво, підвищення ШОЕ, С-реактивного білка.
- Біохімія: Креатинін, сечовина для оцінки функції нирок.
3. Інструментальні методи:
- УЗД нирок: Виявляє гідронефроз, абсцеси, камені.
- КТ або МРТ: Для оцінки ускладнень (абсцес, емфізематозний пієлонефрит) або обструкції.
- Екскреторна урографія: Рідше, для оцінки прохідності сечовивідних шляхів.
- Сцинтиграфія (DMSA): Для оцінки функції нирок і рубцевих змін (особливо при хронічному пієлонефриті).
4. Диференційна діагностика:
- Ниркова колька (камінь без інфекції).
- Апендицит, холецистит (схожий біль).
- Рак нирки або пухлини сечоводу.
- Туберкульоз нирок (хронічний перебіг, стерильна піурія).
Лікування
Лікування залежить від тяжкості, типу (гострий/хронічний) та наявності ускладнень.
- Гострий пієлонефрит:
- Антибіотикотерапія:
- Некомплікований:
- Перорально: фторхінолони (ципрофлоксацин 500 мг 2 р/д, левофлоксацин), цефалоспорини ІІ–ІІІ покоління (цефуроксим, цефіксим) — 7–14 днів.
- Емпірична терапія до результатів посіву: амоксицилін/клавуланат, нітрофурантоїн (обмежено при пієлонефриті).
- Комплікований:
- Парентерально: цефалоспорини ІІІ покоління (цефтріаксон 1–2 г/добу), аміноглікозиди (гентаміцин), карбапенеми (при резистентних штамах) — 10–14 днів.
- Після зниження температури — перехід на пероральні препарати.
- Посів сечі для корекції терапії (результати через 48–72 год).
- Симптоматична терапія:
- Жарознижувальні (парацетамол, ібупрофен).
- Достатня гідратація (2–3 л рідини на добу, якщо немає протипоказань).
- Госпіталізація:
- Показана при комплікованому пієлонефриті, сепсисі, вагітності, імуносупресії, неможливості перорального прийому ліків.
2. Хронічний пієлонефрит:
- Довготривала антибіотикотерапія (місяці) за результатами посіву.
- Усунення причин: хірургічна корекція обструкції (стентування, пієлопластика, ТУРП).
- Профілактичні низькі дози антибіотиків (нітрофурантоїн, триметоприм) при рецидивах.
Ускладнення:
- Дренування абсцесів (черезшкірне або хірургічне).
- Нефректомія при незворотній втраті функції нирки та рецидивуючих інфекціях.
Супутнє лікування:
- Корекція цукрового діабету, усунення рефлюксу чи обструкції.
- Фітотерапія (канефрон, журавлинний екстракт) як допоміжний метод.
Профілактика
- Достатнє споживання рідини (2–3 л/добу).
- Регулярне сечовипускання, уникнення затримки сечі.
- Гігієна зовнішніх статевих органів, особливо у жінок.
- Своєчасне лікування циститу, простатиту, каменів.
- Контроль хронічних захворювань (діабет, гіпертензія).
- Регулярні обстеження при вроджених аномаліях чи аденомі простати.
Прогноз
- Гострий пієлонефрит: При своєчасному лікуванні — повне одужання у 80–90% випадків. Рецидиви можливі при неусуненні причин (обструкція, рефлюкс).
- Хронічний пієлонефрит: Прогресує до ниркової недостатності при повторних загостреннях. Рубцеві зміни незворотні.
- Комплікований: Високий ризик сепсису (летальність 5–10% при несвоєчасному лікуванні).
Висновок
Пієлонефрит — серйозне захворювання, що вимагає швидкої діагностики (УЗД, посів сечі) та адекватної антибіотикотерапії. Усунення обструктивних факторів (камені, аденома простати) є ключовим для профілактики рецидивів і збереження функції нирок. Пацієнтам із факторами ризику рекомендовано регулярний урологічний моніторинг і контроль інфекцій сечовивідних шляхів для запобігання ускладненням.