Шкала Бейтона (Beighton Score) — це стандартизований клінічний інструмент, який використовується для оцінки генералізованої гіпермобільність суглобів (ГГС), що є ключовою ознакою низки спадкових і набутих захворювань сполучної тканини, таких як синдром Елерса-Данлоса (зокрема гіпермобільність), синдром Марфана та інші.
1. Визначення та історія
Шкала Бейтона — це клінічний інструмент, розроблений у 1973 році доктором Пітером Бейтоном для кількісної оцінки гіpermobility суглобів. Вона базується на простих фізичних тестах, які оцінюють здатність суглобів рухатися за межі нормального діапазону. Шкала широко застосовується в ревматології, ортопедії, генетиці та педіатрії для скринінгу генералізованої гіпермобільності суглобів і діагностики пов’язаних станів, таких як гіпермобільний тип синдрому Елерса-Данлоса (hEDS).
2. Методика застосування
Шкала Бейтона складається з 9 пунктів, кожен із яких оцінює гіпермобільність у певних суглобах або частинах тіла. Максимальна оцінка становить 9 балів, де кожен позитивний результат додає 1 бал (для парних суглобів — по 1 балу за кожну сторону). Тести проводяться клінічно, без використання інструментів, і є простими для виконання в амбулаторних умовах.
Компоненти шкали Бейтона:
- Пасивне перерозгинання мізинця (п’ятий палець руки):
- Позитивний результат: мізинець відгинається назад більше ніж на 90° відносно тилу кисті.
- Оцінка: 1 бал за кожну руку (максимум 2 бали).
2. Пасивне приведення великого пальця до передпліччя:
- Позитивний результат: великий палець при пасивному русі торкається внутрішньої поверхні передпліччя.
- Оцінка: 1 бал за кожну руку (максимум 2 бали).
3. Перерозгинання ліктьового суглоба:
- Позитивний результат: лікоть перерозгинається більше ніж на 10° (гіперекстензія).
- Оцінка: 1 бал за кожен лікоть (максимум 2 бали).
4. Перерозгинання колінного суглоба:
- Позитивний результат: коліно перерозгинається більше ніж на 10°.
- Оцінка: 1 бал за кожне коліно (максимум 2 бали).
5. Згинання тулуба вперед із дотиком долонями до підлоги:
- Позитивний результат: пацієнт, стоячи з прямими колінами, може торкнутися долонями підлоги.
- Оцінка: 1 бал (максимум 1 бал).
Процедура виконання:
- Пацієнт має бути розслабленим, а тести проводяться з мінімальним зусиллям для уникнення болю чи травм.
- Для точності використовують гоніометр для вимірювання кутів перерозгинання (особливо в ліктях і колінах), хоча в клінічній практиці часто покладаються на візуальну оцінку.
- Тести проводяться симетрично для парних суглобів (руки, лікті, коліна).
3. Інтерпретація результатів
Шкала Бейтона оцінює ступінь гіпермобільність суглобів, але її інтерпретація залежить від контексту, віку, статі та клінічної ситуації.
- Порогові значення:
- Дорослі: ГГС зазвичай діагностується при ≥5 балах (за критеріями 2017 року для hEDS).
- Діти та підлітки: ≥6 балів (через природну більшу гнучкість у молодшому віці).
- Літні люди: ≥4 бали (з віком гнучкість суглобів зменшується).
- Клінічне значення:
- Високий бал (≥5 для дорослих) є одним із критеріїв діагностики hEDS за Міжнародною класифікацією 2017 року.
- ГГС може бути ізольованою (без патології) або асоціюватися з іншими захворюваннями (СЕД,
синдром Марфана, остеогенез недосконалий). - Низький бал не виключає локальної гіпермобільності або інших типів СЕД (наприклад, судинного).
4. Клінічне значення
Шкала Бейтона є важливим інструментом для:
- Скринінгу ГГС: виявлення осіб із підвищеною гнучкістю суглобів, які можуть мати ризик асоційованих станів.
- Діагностики hEDS: є ключовим компонентом діагностичних критеріїв для гіпермобільності типу СЕД.
- Диференціальної діагностики: допомагає відрізнити СЕД від інших станів, таких як синдром Марфана чи гомоцистинурія.
- Оцінки ризику ускладнень: ГГС асоціюється з хронічним болем, вивихами, артрозом і м’язово-скелетними травмами.
5. Обмеження шкали Бейтона
- Суб’єктивність: Візуальна оцінка може варіювати між лікарями, особливо без гоніометра.
- Вікова залежність: Гнучкість суглобів зменшується з віком, що може призводити до хибнонегативних результатів у літніх людей.
- Культурні та етнічні відмінності: Норми гнучкості суглобів варіюють між популяціями.
- Неспецифічність: Високий бал може бути у здорових осіб (наприклад, гімнастів, танцюристів) без патології.
- Обмежена чутливість для інших типів СЕД: Наприклад, судинний тип СЕД може не мати вираженої ГГС.
- Відсутність оцінки інших систем: Шкала не враховує шкірні, судинні чи системні прояви, які є важливими для діагностики СЕД.
6. Додаткові інструменти
Для комплексної оцінки ГГС та пов’язаних станів шкалу Бейтона часто комбінують із:
- Анкета п’яти питань (5PQ): короткий скринінговий тест для оцінки історії гіpermobility.
- Чи можете ви зараз або могли раніше покласти долоні на підлогу, не згинаючи колін?
- Чи можете ви зігнути великий палець назад до передпліччя?
- Чи були у вас вивихи або підвивихи суглобів?
- Чи вважаєте ви себе «гнучкою» людиною?
- Чи відчуваєте ви біль у суглобах більше 3 місяців?
- Позитивна відповідь на ≥2 питання вказує на можливу ГГС.
- Генетичне тестування: для виключення інших типів СЕД або споріднених станів.
- Інструментальні методи: МРТ, рентгенографія для оцінки суглобів, ехокардіографія для виключення судинних аномалій.
7. Клінічне застосування
- Ревматологія та генетика: Використовується для діагностики hEDS, оцінки ризику ускладнень (вивихи, хронічний біль).
- Ортопедія: Допомагає прогнозувати ризик травм суглобів і планувати фізіотерапію.
- Педіатрія: Для раннього виявлення ГГС у дітей, особливо при сімейному анамнезі СЕД.
- Спортивна медицина: Для оцінки гнучкості та ризику травм у спортсменів.
8. Рекомендації для клініцистів
- Проводити тести в стандартизованих умовах, уникаючи надмірного тиску на суглоби.
- Враховувати вік, стать і клінічний контекст при інтерпретації результатів.
- Комбінувати шкалу Бейтона з іншими діагностичними методами (анамнез, генетичне тестування, інструментальні дослідження).
- Уникати надмірної діагностики ГГС у здорових осіб із природною гнучкістю.
9. Висновок
Шкала Бейтона є простим, швидким і надійним інструментом для оцінки генералізованої гіпермобільності суглобів. Вона відіграє ключову роль у діагностиці синдрому Елерса-Данлоса (зокрема hEDS) та інших станів сполучної тканини. Незважаючи на її обмеження, шкала залишається золотим стандартом у клінічній практиці завдяки доступності та відтворюваності. Для точної діагностики її слід використовувати в поєднанні з іншими клінічними та генетичними даними, особливо при підозрі на системні захворювання.