Транзиторна ішемічна атака (ТІА), яку часто називають «міні-інсультом», є тимчасовим порушенням кровопостачання певної ділянки головного мозку, спинного мозку або сітківки ока, що призводить до короткочасних неврологічних симптомів.

1. Визначення та епідеміологія

ТІА — це транзиторний епізод неврологічної дисфункції, спричинений фокальною ішемією головного мозку, спинного мозку або сітківки, без ознак гострого інфаркту на нейровізуалізації. Тривалість симптомів зазвичай становить менше 1 години, хоча за сучасними критеріями діагноз ТІА ґрунтується не лише на тривалості, а й на відсутності інфаркту тканини (на відміну від ішемічного інсульту).

Епідеміологічно ТІА є поширеним станом, особливо серед осіб похилого віку. За даними досліджень, щорічна захворюваність становить приблизно 0,5–1,5 на 1000 осіб. ТІА є важливим передвісником ішемічного інсульту: близько 10–15% пацієнтів з ТІА зазнають інсульту протягом 90 днів, причому половина цих випадків припадає на перші 48 годин.

2. Патофізіологія

ТІА виникає внаслідок тимчасового припинення кровопостачання до певної ділянки мозку, що зумовлено:

• Емболією: мікроемболи (згустки, атеросклеротичні бляшки, жири чи повітря) з артерій (наприклад, каротидних) або серця (при фібриляції передсердь).
• Тромбозом in situ: локальне звуження судин через атеросклеротичну бляшку, особливо в магістральних артеріях (внутрішня сонна артерія, вертебробазилярна система).
• Гіперфузійними розладами: зниження системного артеріального тиску (наприклад, при ортостатичній гіпотензії) або мікроангіопатія (лакунарні ТІА).
• Іншими механізмами: вазоспазм, артеріальна дисекція, гематологічні порушення (наприклад, тромбофілія).

На відміну від інсульту, при ТІА ішемія є транзиторною, і тканина мозку не зазнає незворотного ушкодження. Однак сучасні методи нейровізуалізації (МРТ з дифузійно-зваженим зображенням, DWI) можуть виявляти субклінічні інфаркти у 30–50% пацієнтів із симптомами ТІА, що вказує на необхідність уточнення діагностичних критеріїв.

3. Клінічні прояви

Симптоми ТІА залежать від ураженої судинної території (каротидний або вертебробазилярний басейн) і зазвичай є фокальними. Вони виникають раптово, досягають піку за лічені секунди та зникають протягом хвилин (рідко до 24 годин). Основні симптоми включають:

• Каротидний басейн (передня циркуляція):
• Одностороння слабкість або параліч (геміпарез) у кінцівках.
• Афазія (порушення мовлення, якщо уражена домінантна півкуля).
• Амауроз фугакс (тимчасова втрата зору на одне око через ішемію сітківки).
• Одностороннє оніміння або порушення чутливості.
• Вертебробазилярний басейн (задня циркуляція):
• Запаморочення, атаксія, дисбаланс.
• Диплопія, порушення полів зору.
• Дизартрія, дисфагія.
• Двостороння слабкість або чутливі розлади.

Важливо відрізняти ТІА від інших станів із подібними симптомами, таких як мігрень з аурою, епілептичні напади, гіпоглікемія чи транзиторна глобальна амнезія.

4. Діагностика

Діагностика ТІА базується на клінічній картині, анамнезі та виключенні інших причин неврологічних симптомів. Ключові етапи:

• Клінічна оцінка: ретельний анамнез (час початку, тривалість, характер симптомів) та неврологічний огляд. Використовують шкалу ABCD² для оцінки ризику інсульту (вік, артеріальний тиск, клінічні симптоми, тривалість, діабет).
• Нейровізуалізація:
• МРТ з DWI для виключення інфаркту мозку.
• КТ (як альтернатива, якщо МРТ недоступна).
• Судинна візуалізація:
• УЗД-доплерографія каротидних і вертебральних артерій.
• КТ- або МР-ангіографія для виявлення стенозу чи оклюзії.
• Кардіологічне обстеження:
• ЕКГ та ехокардіографія для виявлення фібриляції передсердь, тромбів у серці чи патології клапанів.
• Холтерівське моніторування при підозрі на пароксизмальну аритмію.
• Лабораторні тести: глюкоза, ліпідний профіль, коагулограма, маркери запалення (С-реактивний білок).

5. Лікування

ТІА розглядається як невідкладний стан, оскільки є передвісником інсульту. Лікування спрямоване на профілактику повторних подій:

• Антитромботична терапія:
• Аспірин (75–325 мг/добу) або комбінація аспірину з клопідогрелем у перші 21 день для високого ризику.
• Антикоагулянти (апіксабан, дабігатран) при кардіоемболічному механізмі (наприклад, фібриляція передсердь).
• Контроль факторів ризику:
• Антигіпертензивна терапія (інгібітори АПФ, бета-блокатори) для досягнення цільового АТ <140/90 мм рт. ст.
• Статини (аторвастатин 40–80 мг) для зниження холестерину ЛПНЩ.
• Контроль глікемії при цукровому діабеті.
• Хірургічні втручання:
• Каротидна ендартеректомія або стентування при стенозі внутрішньої сонної артерії >70%.
• Модифікація способу життя:
• Відмова від куріння.
• Збалансоване харчування (середземноморська дієта).
• Регулярна фізична активність.

6. Профілактика

Профілактика ТІА та подальшого ішемічного інсульту є ключовим завданням, оскільки ТІА сигналізує про високий ризик серйозних цереброваскулярних подій. Профілактичні заходи поділяються на первинні (до виникнення ТІА) та вторинні (після ТІА). Основні стратегії включають:

• Медикаментозна профілактика:
• Антитромбоцитарна терапія: Аспірин (75–100 мг/добу) або клопідогрель (75 мг/добу) є стандартом для зниження ризику тромбоутворення. Подвійна антитромбоцитарна терапія (аспірин + клопідогрель) може застосовуватися протягом перших 21–90 днів після ТІА у пацієнтів із високим ризиком за шкалою ABCD² (≥4 бали), якщо немає протипоказань.
• Антикоагулянтна терапія: При кардіоемболічному механізмі (наприклад, фібриляція передсердь) призначають прямі оральні антикоагулянти (апіксабан, ривароксабан) або варфарин із цільовим МНВ 2,0–3,0.
• Ліпідознижувальна терапія: Статини (аторвастатин 40–80 мг/добу або розувастатин 20–40 мг/добу) для зниження рівня холестерину ЛПНЩ до <1,8 ммоль/л у пацієнтів із високим серцево-судинним ризиком.
• Контроль артеріального тиску: Цільовий рівень АТ <130/80 мм рт. ст. досягається за допомогою інгібіторів АПФ (периндоприл), блокаторів рецепторів ангіотензину II (лозартан), тіазидних діуретиків або їх комбінацій.
• Контроль глікемії: У пацієнтів із цукровим діабетом цільовий рівень HbA1c <7% досягається за допомогою метформіну, інгібіторів SGLT2 або агоністів GLP-1.
• Хірургічні та інтервенційні методи:
• Каротидна ендартеректомія (КЕА): Рекомендується при симптоматичному стенозі внутрішньої сонної артерії 70–99% у межах 2 тижнів після ТІА для максимального зниження ризику інсульту.
• Каротидне стентування: Альтернатива КЕА у молодших пацієнтів або при високому хірургічному ризику.
• Закриття відкритого овального вікна (ПФО): Розглядається у молодих пацієнтів із ТІА, асоційованим із ПФО та високим ризиком парадоксальної емболії.
• Модифікація способу життя:
• Відмова від куріння: Куріння подвоює ризик інсульту, тому припинення є критично важливим.
• Дієта: Середземноморська дієта з низьким вмістом насичених жирів, високим вмістом клітковини, овочів, фруктів та омега-3 жирних кислот.
• Фізична активність: Рекомендується щонайменше 150 хвилин помірної аеробної активності на тиждень (наприклад, швидка ходьба).
• Контроль ваги: Цільовий індекс маси тіла (ІМТ) 18,5–24,9 кг/м².
• Обмеження алкоголю: Не більше 1 дози на день для жінок і 2 доз для чоловіків.
• Освіта та моніторинг: Пацієнти повинні бути поінформовані про симптоми ТІА та інші схожі на ТІА стани.

7. Прогноз

Прогноз після ТІА залежить від своєчасності діагностики, адекватності терапії та модифікації факторів ризику. Без належного лікування ризик ішемічного інсульту становить:

• 10–15% протягом 90 днів (високий ризик у перші 48 годин).
• 20–30% протягом 5 років.

Шкала ABCD² допомагає стратифікувати ризик:

• Низький ризик (0–3 бали): ризик інсульту <2% протягом 7 днів.
• Середній ризик (4–5 балів): ризик 5–10%.
• Високий ризик (6–7 балів): ризик >15%.

Сучасні стратегії агресивного менеджменту (раннє призначення антитромбоцитарної терапії, статинів і контроль АТ) знижують цей ризик на 80% у перші 90 днів. Однак субклінічні мікроінфаркти, виявлені на МРТ, можуть вказувати на підвищений довгостроковий ризик когнітивних порушень або деменції.

8. Сучасні підходи та дослідження

Сучасна медицина активно досліджує ТІА з акцентом на:

• Нейровізуалізацію: Використання МРТ із DWI дозволяє відрізнити ТІА від інсульту з більшою точністю. Деякі експерти пропонують переглянути визначення ТІА, виключивши тривалість симптомів як критерій і фокусуючись на відсутності інфаркту.
• Біомаркери: Досліджуються маркери нейронального ушкодження (наприклад, нейрофіламенти) для прогнозування ризику інсульту.
• Персоналізована медицина: Генетичне тестування для оцінки чутливості до антикоагулянтів або антитромбоцитарних препаратів.
• Штучний інтелект: Алгоритми машинного навчання застосовуються для аналізу даних нейровізуалізації та прогнозування ризику повторних подій.

9. Висновки

ТІА є критичним попереджувальним сигналом, який вимагає негайної уваги. Ключ до успішного менеджменту полягає у швидкій діагностиці, стратифікації ризику (наприклад, за шкалою ABCD²), агресивній медикаментозній терапії та модифікації способу життя. Сучасні технології, такі як нейровізуалізація та персоналізовані підходи, покращують результати, але основою залишається раннє втручання та освіта пацієнтів. ТІА — це не просто «тимчасовий епізод», а можливість запобігти катастрофічному інсульту за умови правильного підходу.