ВІЛ/СНІД

Від | 20.08.2025
0 Коментарів

ВІЛ/СНІД (вірус імунодефіциту людини / синдром набутого імунодефіциту). Це одна з найважливіших тем сучасної медицини, оскільки ВІЛ залишається глобальною пандемією, але завдяки науковим досягненням перетворився з фатальної хвороби на хронічне захворювання, яке можна контролювати. Використано дані з конференції IAS 2025.

1. Визначення та етіологія

ВІЛ (Human Immunodeficiency Virus) — це РНК-ретровірус родини Lentiviridae, який викликає прогресуюче пригнічення імунної системи, що врешті-решт призводить до СНІД (Acquired Immunodeficiency Syndrome). СНІД — це кінцева стадія ВІЛ-інфекції, коли імунна система настільки ослаблена, що організм стає вразливим до опортуністичних інфекцій, онкологічних захворювань та інших ускладнень.

Існує два основних типи вірусу: ВІЛ-1 (глобально поширений, більш вірулентний) та ВІЛ-2 (переважно в Західній Африці, менш агресивний). ВІЛ походить від мавпячих імунодефіцитних вірусів (SIV), з крос-видовим переходом до людини в Африці на початку XX століття. Вірус складається з глікопротеїнової оболонки (gp120 і gp41 для прикріплення до клітин), капсиду з ферментами (зворотна транскриптаза, інтеграза, протеаза) та геному з двома копіями РНК. Геном включає гени gag (структурні білки), pol (ферменти) та env (оболонка), а також регуляторні гени (tat, rev тощо).

Передача відбувається через кров, сперму, вагінальні виділення, грудне молоко: статевим шляхом (найпоширеніший), парентерально (ін’єкції, переливання), вертикально (від матері до дитини) або рідко — через слину чи сльози при високому вірусному навантаженні.

2. Патогенез

ВІЛ атакує переважно CD4+ Т-лімфоцити (хелпери), макрофаги та дендритні клітини, використовуючи рецептори CD4 та ко-рецептори CCR5 або CXCR4 для входу. Після проникнення зворотна транскриптаза перетворює РНК на ДНК, яка інтегрується в геном хазяїна інтегразою. Вірус реплікується, викликаючи лізис клітин або апоптоз, що призводить до поступового зниження CD4+ клітин (норма: 500–1500/мм³).

Стадії патогенезу:

  • Гостра інфекція: Високе вірусне навантаження (мільйони копій/мл), симптоми грипоподібні (лихоманка, лімфаденопатія), сероконверсія (поява антитіл через 2–4 тижні).
  • Хронічна безсимптомна фаза: Вірусне навантаження стабілізується, CD4+ повільно знижується (на 50–100/мм³ на рік без лікування), триває 8–10 років.
  • Симптоматична фаза та СНІД: CD4+ <200/мм³, опортуністичні інфекції (пневмоцистна пневмонія, токсоплазмоз, кандидоз), онкологія (саркома Капоші, лімфома), кахексія.

ВІЛ викликає імунну дисфункцію через втрату Т-хелперів, гіперактивацію В-клітин (гіпергамаглобулінемія) та хронічне запалення, що сприяє серцево-судинним, неврологічним та метаболічним ускладненням.

3. Клінічні прояви та стадії

Клініка залежить від стадії (за класифікацією CDC або WHO):

  • Стадія 1 (гостра): 50–90% інфікованих мають симптоми: лихоманка, висип, міалгія, фарингіт, лімфаденопатія. Триває 2–4 тижні.
  • Стадія 2 (хронічна): Асимптоматична або з мінімальними проявами (персистуюча лімфаденопатія).
  • Стадія 3 (прогресуюча): Втрата ваги >10%, рецидивні інфекції (кандидоз рота, герпес зостер).
  • Стадія 4 (СНІД): CD4+ <200/мм³, опортуністичні хвороби: Pneumocystis jirovecii пневмонія, цитомегаловірусний ретиніт, Mycobacterium avium комплекс, криптококовий менінгіт, онкологія (не-Ходжкінська лімфома). Без лікування летальність наближається до 100% протягом 2–3 років після діагнозу СНІД.

У дітей: Швидший прогрес, затримка розвитку, рецидивні інфекції.

4. Діагностика

Діагностика базується на виявленні антитіл, антигенів або вірусної РНК:

  • Скринінг: ІФА (ELISA) на антитіла/антиген p24 (чутливість >99%).
  • Підтвердження: Western blot або PCR для РНК (вірусне навантаження).
  • Моніторинг: CD4+ рахунок, вірусне навантаження (мета: <50 копій/мл), резистентність до ліків (генотипування).
  • У 2025 році WHO рекомендує спрощене тестування з швидкими тестами для громадського здоров’я, включаючи самотестування.

Ранній діагноз критичний: 87% інфікованих знають свій статус глобально (2024), але мета — 95% до 2025.

5. Лікування

Антиретровірусна терапія (АРТ) — основа, перетворює ВІЛ на хронічне захворювання з нормальною тривалістю життя. Рекомендації: Починати негайно після діагнозу, незалежно від CD4+.

  • Класи препаратів: Інгібітори зворотної транскриптази (нуклеозидні/ненуклеозидні, як тенофовір, ефавіренц), інгібітори протеази (дарнаввір), інгібітори інтегрази (долутегравір — перша лінія), інгібітори входу (маравірок).
  • Схеми: Комбінації (наприклад, Biktarvy: біцтегравір + емтрицитабін + тенофовір). У 2025 році оновлення включають довготривалі ін’єкційні: каботегравір + рилпівірин (CAB/RPV) щомісяця або кожні 2 місяці для пацієнтів з супресією.
  • Лікування опортуністичних інфекцій: Профілактика (триметоприм-сульфаметоксазол для пневмоцистозу).
  • Проблеми: Резистентність, побічні ефекти (ліподистрофія, остеопороз), дотримання.

У 2024 році 77% інфікованих отримували АРТ (31.6 млн людей), з 73% супресією вірусу.

6. Профілактика

Профілактика — ключ до контролю епідемії:

  • Бар’єрні методи: Презервативи, голкові програми.
  • PrEP (преекспозиційна профілактика): Щоденний тенофовір/емтрицитабін (Truvada) або довготривалі ін’єкції. У 2025 році WHO рекомендує ленкапавір (lenacapavir, Yeztugo) двічі на рік — ефективність майже 100%, нуль інфекцій у молоді 16–25 років у випробуваннях PURPOSE 1/2. Це особливо для вагітних, годуючих та груп ризику, з перевагою над щоденними пігулками (понад 75% опитаних віддають перевагу ін’єкціям).
  • PEP (постекспозиційна): АРТ протягом 72 годин після ризику.
  • Вакцини: Поки немає ефективної, але дослідження тривають (наприклад, mRNA-вакцини).
  • Інше: Обрізання*, лікування СНІД, вертикальна профілактика (АРТ для вагітних — знижує передачу до <1%).

7. Епідеміологія та статистика

Станом на 2024 рік: 40.8 млн людей живуть з ВІЛ глобально, 1.3 млн нових інфекцій (зниження на 40% з 2010), 630 тис. смертей (зниження на 54% з 2010). У США: Понад 39 тис. діагнозів у 2023. Найвищий тягар в Африці південніше Сахари, але прогрес: Зниження інфекцій на 61% з 1996. Мета ООН: “95-95-95” до 2030 (знати статус, на АРТ, супресія).

8. Сучасні дослідження та перспективи

У 2025 році фокус на довготривалій профілактиці: Ленкапавір — революція, з даними з IAS 2025 про ефективність у вагітних та підлітках, сумісність з лікуванням туберкульозу. Merck представив дані про MK-8527. ViiV — реальні дані про ін’єкційні АРТ. Перспективи: Генна терапія (CRISPR для видалення вірусу), вакцини, ерадикація резервуарів. Але виклики: Стигма, доступність у бідних регіонах, резистентність.

У висновку, ВІЛ/СНІД — це не вирок, а кероване захворювання завдяки АРТ та профілактиці.

* Пояснення ролі обрізання в профілактиці ВІЛ/СНІД

1. Епідеміологічні дані та ефективність

Медичне обрізання чоловіків (voluntary medical male circumcision, VMMC) визнано ефективним інструментом зниження ризику гетеросексуальної передачі ВІЛ від жінок до чоловіків. Цей висновок базується на трьох великих рандомізованих контрольованих дослідженнях (РКД), проведених у 2005–2007 роках у Південній Африці, Кенії та Уганді:

  • Результати досліджень: Обрізання знижує ризик зараження ВІЛ у чоловіків на 50–60% під час гетеросексуальних контактів. Наприклад, дослідження в Орандж-Фарм (Південна Африка) показало зниження на 60% (Lancet, 2005), у Кісуму (Кенія) — на 59% (Lancet, 2007), в Ракані (Уганда) — на 55% (Lancet, 2007).
  • Механізм дії: Зниження ризику стосується переважно передачі від інфікованої жінки до необрізаного чоловіка. Для інших шляхів (чоловік-чоловік, чоловік-жінка, парентеральний) ефект менш виражений або не підтверджений.

ВООЗ і UNAIDS з 2007 року рекомендують VMMC як частину комплексної профілактики ВІЛ у регіонах з високою поширеністю вірусу (зокрема в Східній та Південній Африці, де гетеросексуальна передача домінує). До 2024 року програми VMMC охопили 27 мільйонів чоловіків у 15 країнах Африки, що, за оцінками, запобігло 1.2 мільйонам нових інфекцій.

2. Біологічні механізми

Ефективність обрізання пояснюється анатомічними та імунологічними особливостями крайньої плоті:

  • Крайня плоть як точка входу: Внутрішня поверхня крайньої плоті багата на клітини Лангерганса та інші дендритні клітини, які експресують рецептори CD4 і CCR5 — основні мішені для ВІЛ. Ці клітини полегшують проникнення вірусу в організм, особливо при мікротравмах під час статевого акту.
  • Кератинізація: Після обрізання оголена шкіра головки пеніса стає більш кератинізованою (товстішою), що створює фізичний бар’єр для вірусу.
  • Зменшення запальних станів: Крайня плоть може затримувати вологу, сприяючи бактеріальним або грибковим інфекціям, які викликають запалення і підвищують ризик ВІЛ-інфекції через активовані імунні клітини. Обрізання знижує частоту таких станів (наприклад, баланопоститу).
  • Інші ЗПСШ: Обрізання знижує ризик інших інфекцій, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), як-от герпес (HSV-2) чи ВПЛ, які підвищують вразливість до ВІЛ через виразки або запалення.

3. Контекст у профілактиці

Обрізання не є панацеєю і працює лише як частина комплексної стратегії. ВООЗ наголошує, що VMMC ефективний у регіонах з високою поширеністю ВІЛ і гетеросексуальною передачею, але не замінює інші методи:

  • Презервативи: Залишаються найефективнішим захистом (до 95% зниження ризику).
  • PrEP (преекспозиційна профілактика): Ленкапавір чи тенофовір/емтрицитабін забезпечують вищий захист (до 99%).
  • АРТ для інфікованих: Супресія вірусного навантаження у ВІЛ-позитивних партнерів (U=U, undetectable = untransmittable) знижує передачу до нуля.

Обрізання не захищає жінок чи чоловіків від передачі ВІЛ у гомосексуальних контактах, і його ефект менш виражений у країнах з низькою поширеністю ВІЛ (наприклад, у Європі чи Північній Америці).

4. Клінічні та культурні аспекти

  • Процедура: VMMC проводиться під місцевою анестезією, з мінімальними ускладненнями (<2%, зазвичай кровотеча чи інфекція). У новонароджених ризик ще нижчий.
  • Культурний контекст: У деяких регіонах (наприклад, мусульманські чи юдейські спільноти) обрізання є традицією, що полегшує впровадження програм. В інших — стигма чи релігійні бар’єри ускладнюють.
  • Економічна ефективність: За даними ВООЗ, кожен долар, вкладений у VMMC, економить 16 доларів на лікуванні ВІЛ у довгостроковій перспективі.

5. Обмеження та застереження

  • Частковий захист: Обрізання не забезпечує повного захисту, тому важливо наголошувати на комбінованому підході.
  • Поведінкові ризики: Після обрізання деякі чоловіки можуть зменшувати використання презервативів, вважаючи себе “захищеними” (ризикова компенсація).
  • Етичні питання: У дітей обрізання викликає дискусії щодо згоди. ВООЗ рекомендує VMMC для підлітків і дорослих з інформованою згодою.

6. Сучасний стан

У 2025 році програми VMMC залишаються пріоритетом у Африці, де 15 країн досягли 80% охоплення чоловіків віком 15–49 років. Нові дані з IAS 2025 підкреслюють синергію VMMC з PrEP, особливо в молодих чоловіків. Однак у країнах з низькою поширеністю ВІЛ (як Україна) обрізання не є стандартною рекомендацією для профілактики, поступаючись PrEP і АРТ.

Висновок

Обрізання знижує ризик гетеросексуальної передачі ВІЛ у чоловіків на 50–60% завдяки видаленню вразливої крайньої плоті та зменшенню запальних станів. Це ефективний, економічний метод у регіонах з високою поширеністю ВІЛ, але не замінює презервативи чи PrEP.

Переглядів: 7