Респіраторний (дихальний) ацидоз (МКХ-10: Код E87.2) — це стан, що характеризується зниженням показника pH крові (менше 7,35) внаслідок накопичення в організмі вуглекислого газу (CO₂​). Це відбувається через гіповентиляцію — стан, при якому легені не здатні виводити вуглекислий газ зі швидкістю, що відповідає його виробленню в процесі метаболізму.

Патогенез та хімізм процесу

В основі респіраторного ацидозу лежить проста хімічна реакція, що відбувається в рідких середовищах організму. Коли парціальний тиск вуглекислого газу (Pa CO₂​) в артеріальній крові зростає (гіперкапнія), він з’єднується з водою за участю ферменту карбоангідрази:

CO₂​+H₂​O⇌H₂​CO₃​⇌H++HCO₃−​

Внаслідок цієї реакції утворюється вугільна кислота (H₂​CO₃​), яка миттєво дисоціює на бікарбонат-іон (HCO₃−​) та вільний іон водню (H+). Саме зростання концентрації вільних іонів водню і призводить до зниження pH, тобто до закислення середовища.

---

Класифікація за перебігом

1. Гострий респіраторний ацидоз Розвивається раптово, коли дихальна система різко припиняє функціонувати. У цьому випадку нирки ще не встигають компенсувати зсув pH, тому показник закислення падає дуже швидко. Це критичний стан, який загрожує зупинкою серця.

2. Хронічний респіраторний ацидоз Формується тривалий час (дні та тижні). Організм встигає активувати компенсаторні механізми. Нирки починають затримувати бікарбонат (HCO₃−​) і виводити більше кислот (H+), що допомагає утримувати pH ближче до межі норми, попри високий рівень CO₂​.

---

Основні причини виникнення

Причини респіраторного ацидозу можна розділити на декілька рівнів ураження дихального акту:

Ураження центральної нервової системи:

• Пригнічення дихального центру в мозку через передозування опіатами, седативними препаратами або алкоголем.
• Травми голови або інсульти, що зачіпають стовбур мозку.

Порушення нервово-м’язової передачі:

• Захворювання, що паралізують дихальні м’язи (діафрагму): міастенія, синдром Гієна-Барре, ботулізм.

Обструкція та захворювання легень:

• Сторонні тіла в дихальних шляхах або ларингоспазм.
• Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) — найчастіша причина хронічної форми.
• Важкий набряк легень або гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС).

---

Клінічна картина

Симптоматика залежить від швидкості накопичення CO2​:

• Неврологічні прояви: Вуглекислий газ є потужним вазодилататором (розширює судини) судин головного мозку. Це викликає сильний головний біль, сплутаність свідомості, сонливість (так званий “вуглекислий наркоз”).
• Зовнішні ознаки: Задишка, ціаноз (синюшність шкіри та слизових оболонок), прискорене серцебиття (тахікардія).
• Критичні стани: При критичному падінні pH виникають судоми, сопор і кома.

---

Принципи корекції

Головне правило лікування респіраторного ацидозу: лікувати потрібно причину, а не сам показник pH.

Особливості терапії та ризики застосування буферних розчинів

Головне правило лікування респіраторного ацидозу: лікувати потрібно першопричину порушення вентиляції, а не лише коригувати показник pH.

На відміну від метаболічного ацидозу, при респіраторній формі введення розчину бікарбонату натрію (NaHCO₃​) має суворі обмеження. Це пов’язано з особливостями хімічної реакції: при взаємодії бікарбонату з іонами водню в крові утворюється надлишок вугільної кислоти, яка швидко розпадається на воду та вуглекислий газ (CO₂​).

Якщо вентиляція легень пацієнта вже порушена, організм не зможе вивести цей додатково утворений вуглекислий газ. Це призводить до явища парадоксального внутрішньоклітинного ацидозу: рівень CO₂​ в крові зростає ще сильніше, газ легко дифундує крізь клітинні мембрани (зокрема в клітини мозку), що погіршує стан пацієнта.

Тому основною метою терапії є механічне відновлення газообміну:

• Забезпечення прохідності дихальних шляхів.
• Використання бронхолітиків при обструкції.
• Своєчасне підключення до апарату штучної вентиляції легень (ШВЛ) або проведення неінвазивної вентиляції.

Застосування бікарбонату натрію зазвичай розглядається лише у виняткових випадках, коли рівень pH падає нижче критичної позначки (зазвичай < 7.1) і супроводжується важкою серцево-судинною нестабільністю, але тільки за умови паралельної інтенсивної вентиляції легень.