Конфабуляції — це помилкові або вигадані спогади, якими людина несвідомо заповнює прогалини у пам’яті. Вона не має наміру обманювати співрозмовника і в момент розповіді зазвичай сама вважає сказане правдою.
Конфабуляції є одним із характерних симптомів амнестичних розладів, насамперед синдрому Корсакова, хоча можуть траплятися і при інших органічних ураженнях головного мозку.
Що саме являє собою конфабуляція
У людини виникає ситуація, щодо якої в пам’яті відсутня необхідна інформація.
Наприклад, лікар запитує:
«Як ви сьогодні сюди потрапили?»
Пацієнт не пам’ятає реальної події. Але замість відповіді:
«Я не знаю»,
він може цілком упевнено сказати:
«Я приїхав сюди на робочу зустріч, а потім вирішив зайти до лікаря».
При цьому описана подія могла ніколи не відбуватися.
Механізм конфабуляції можна умовно подати так:
запитання або ситуація → прогалина в пам’яті → автоматичне заповнення цієї прогалини → помилковий спогад, який суб’єктивно сприймається як справжній.
Важливо, що це спрощена схема. Конфабуляція не означає, що мозок буквально «вигадує історію з нічого». Часто її зміст складається з реальних фрагментів спогадів, знань, звичних ситуацій і подій, які неправильно поєднуються або помилково відносяться до іншого часу.
Чим конфабуляція відрізняється від брехні
Це найважливіше розмежування.
Брехня — це свідоме повідомлення неправдивої інформації з розумінням того, що вона неправдива.
Людина знає істину, але навмисно повідомляє щось інше.
Конфабуляція — це несвідоме повідомлення неправдивої інформації, яку людина вважає достовірною.
Пацієнт не приховує правду і не намагається когось обманути. Він часто просто не має доступу до реального спогаду.
Наприклад, людина каже:
«Учора я був удома».
Насправді вона вже тиждень перебуває в лікарні.
Якщо це брехня, людина знає, що була в лікарні, але навмисно говорить інше.
Якщо це конфабуляція, вона може щиро вважати, що дійсно була вдома.
Конфабуляція і фантазія
Конфабуляцію також не слід плутати зі звичайною фантазією.
Людина, яка фантазує, зазвичай усвідомлює, що створює уявний образ або історію.
Наприклад:
«Уявімо, що я поїхав у відпустку на Марс».
Це фантазія.
При конфабуляції людина не говорить: «Я зараз щось вигадаю». Вона може повідомляти неправдиву інформацію як реальний факт власної біографії або поточної ситуації.
Конфабуляція і помилковий спогад
Будь-яка людина може помилятися у спогадах.
Наприклад, людина може щиро пам’ятати, що зустріч відбулася в понеділок, хоча насправді вона була у вівторок.
Це ще не обов’язково конфабуляція.
Звичайні помилки пам’яті — природна властивість людської пам’яті. Спогади не зберігаються як абсолютно точний відеозапис.
Конфабуляція має інший характер. Вона зазвичай виникає у зв’язку з вираженим порушенням пам’яті, коли існує істотна прогалина, а пацієнт заповнює її неправдивою інформацією.
Як виникають конфабуляції
Точний механізм конфабуляцій складний. Найчастіше їх пов’язують із поєднанням двох основних порушень.
Перше — дефект пам’яті.
Людина не може згадати необхідну інформацію або не здатна правильно визначити, коли відбулася певна подія.
Друге — порушення контролю та перевірки спогадів.
У нормі мозок не лише відтворює спогад, але й певною мірою перевіряє його.
Умовно він має визначити:
«Чи справді це відбулося?»
«Коли це сталося?»
«Звідки я це знаю?»
«Це моя особиста подія, сон, фантазія чи почута історія?»
При деяких ураженнях головного мозку цей механізм перевірки порушується.
У результаті реальний, але неправильно віднесений спогад може сприйматися як відповідь на поточну ситуацію.
Наприклад, людина багато років працювала водієм. Перебуваючи в лікарні, вона може сказати:
«Я зараз не можу довго залишатися, бо мені потрібно їхати в рейс».
Сам факт роботи водієм може бути реальним. Але він помилково переноситься в теперішній момент.
Типи конфабуляцій
Найчастіше розрізняють спровоковані та спонтанні конфабуляції.
Спровоковані конфабуляції
Виникають переважно у відповідь на запитання.
Наприклад, пацієнта запитують:
«Що ви робили вчора ввечері?»
Через амнезію він не може згадати реальні події, але відповідає:
«Був на роботі, потім зустрічався з друзями».
Відповідь може бути помилковою, але вона виникає саме тому, що людину попросили відтворити інформацію, якої в пам’яті немає.
Такі конфабуляції особливо характерні для пацієнтів із тяжкими порушеннями пам’яті.
Спонтанні конфабуляції
Виникають без прямого запитання та можуть суттєво впливати на поведінку людини.
Наприклад, пацієнт у лікарні заявляє, що повинен негайно залишити палату, оскільки:
«Мене вже чекають на роботі, я запізнююся на важливу нараду».
При цьому жодної наради насправді немає.
Спонтанні конфабуляції можуть бути значно яскравішими й складнішими за спровоковані.
Чи завжди конфабуляції є фантастичними
Ні.
У популярній уяві конфабуляція часто асоціюється з абсолютно неймовірними історіями.
Насправді вона може бути цілком правдоподібною.
Пацієнт може повідомити, що:
сьогодні був на роботі;
учора бачився з родичами;
вранці ходив до магазину;
щойно повернувся з дому.
Такі твердження можуть звучати цілком звичайно. Їхня патологічність визначається не ступенем фантастичності, а тим, що вони не відповідають реальності та виникають у контексті порушення пам’яті.
Фантастичні конфабуляції
Іноді конфабуляції можуть бути дуже складними та неймовірними.
Наприклад, пацієнт може стверджувати, що:
працює в секретній організації;
регулярно зустрічається з відомими політичними діячами;
має особливе завдання;
прибув до лікарні з надзвичайною місією.
Такі історії можуть нагадувати маячні ідеї, але між конфабуляціями та маяченням існує принципова різниця.
Конфабуляції та маячення
Маячення — це стійке хибне переконання, яке не відповідає реальності та не піддається переконанню.
Наприклад, людина може бути переконана:
«За мною стежать».
Це переконання може бути центральною частиною її психічного стану.
Конфабуляція — це передусім порушення пам’яті.
Людина повідомляє неправдиву інформацію як спогад або пояснення ситуації.
Наприклад:
«Учора я був удома».
Це твердження може бути конфабуляцією, якщо пацієнт через амнезію не пам’ятає, що весь цей час перебував у лікарні.
Водночас на практиці межа між конфабуляціями, маяченням та іншими порушеннями мислення іноді потребує професійної клінічної оцінки.
Конфабуляції при синдромі Корсакова
Саме при синдромі Корсакова конфабуляції отримали найбільшу відомість.
Їхній розвиток пов’язаний насамперед із поєднанням:
тяжкої амнезії — пацієнт не може згадати необхідну інформацію;
та порушення контролю за достовірністю спогадів — мозок недостатньо перевіряє, чи відповідає відтворений матеріал реальності.
Тому пацієнт може не пам’ятати, чому перебуває в лікарні, але замість визнання:
«Я не знаю»,
дати помилкове, але цілком правдоподібне пояснення.
Саме тому конфабуляції іноді називають заповненням прогалин пам’яті, хоча це формулювання є дещо спрощеним.
Важливий момент: пацієнт може бути переконливим
Людина з конфабуляціями може говорити:
упевнено;
спокійно;
послідовно;
емоційно відповідно до змісту своєї розповіді.
Тому недосвідчений співрозмовник може не помітити патології.
Пацієнт не обов’язково виглядає розгубленим або психотичним. Його розповідь може бути логічною.
Саме перевірка фактів дозволяє виявити, що описані події не відбувалися або відбувалися зовсім в інший час.
Чи пам’ятає людина свою конфабуляцію
Це залежить від характеру порушення пам’яті.
Наприклад, пацієнт із тяжкою антероградною амнезією може розповісти одну конфабуляцію, а через короткий час уже не пам’ятати, що повідомляв її.
При повторному запитанні він може створити іншу версію.
Це одна з причин, чому конфабуляції іноді виглядають непослідовними.
Однак непослідовність не означає, що пацієнт свідомо змінює свою історію.
При яких захворюваннях можуть виникати конфабуляції
Конфабуляції не обмежуються синдромом Корсакова.
Вони можуть спостерігатися при:
синдромі Корсакова та інших тяжких амнестичних розладах;
черепно-мозкових травмах;
ураженнях лобових часток головного мозку;
деяких судинних ураженнях головного мозку;
аневризмах і розривах судин у певних ділянках мозку;
пухлинах;
нейродегенеративних захворюваннях;
інших органічних ураженнях структур, що беруть участь у пам’яті та контролі достовірності спогадів.
Конфабуляції також можуть бути описані при деяких психічних розладах, але в кожному конкретному випадку необхідно розрізняти власне конфабуляцію, маячення, псевдологію, фантазування та звичайні помилки пам’яті.
Як поводитися з людиною, яка конфабулює
Не слід автоматично звинувачувати її у брехні.
Фрази на кшталт:
«Ти ж прекрасно знаєш, що цього не було!»
можуть бути не лише неефективними, а й несправедливими.
Якщо конфабуляція пов’язана з тяжким органічним порушенням пам’яті, пацієнт дійсно може не усвідомлювати неправдивість своїх слів.
Доцільніше спокійно:
перевіряти факти;
не вступати в агресивну суперечку;
за потреби м’яко орієнтувати людину в реальній ситуації;
оцінювати можливі ризики для неї самої та оточення;
звернутися по медичну допомогу, якщо конфабуляції з’явилися гостро або супроводжуються іншими неврологічними чи психічними симптомами.
Коротка формула
Конфабуляція — це не брехня і не свідома вигадка. Це помилковий спогад або хибне пояснення реальності, що виникає внаслідок порушення пам’яті та контролю за достовірністю спогадів. Людина зазвичай не має наміру обманювати й може щиро вважати повідомлену інформацію правдивою.
Найхарактерніший приклад:
пацієнт не пам’ятає реальну подію → не усвідомлює або не визнає прогалину → повідомляє помилкову, але суб’єктивно достовірну версію того, що сталося.