Дванадцята пара черепно-мозкових нервів — під’язиковий нерв (Nervus hypoglossus, XII)

Походження

Під’язиковий нерв є виключно руховим і бере початок у довгастому мозку (medulla oblongata). Його джерелом є ядро під’язикового нерва (nucleus nervi hypoglossi), розташоване в сірій речовині під дном четвертого шлуночка, у так званому трикутнику під’язикового нерва (trigonum nervi hypoglossi) в ромбоподібній ямці. Це ядро простягається вздовж довгастого мозку й складається з мотонейронів, які іннервують м’язи язика.

Ядро отримує сигнали від моторної кори головного мозку (протилежної півкулі через кортико-бульбарний тракт), а також від мозочка й вестибулярної системи для координації рухів язика. На відміну від багатьох інших черепно-мозкових нервів, під’язиковий нерв не має чутливих чи парасимпатичних компонентів.

Шлях

Під’язиковий нерв виходить із довгастого мозку через передню латеральну борозну (sulcus lateralis anterior), між пірамідою (pyramis) і оливою (oliva), у вигляді 10–15 дрібних корінців. Ці корінці зливаються в один стовбур і прямують до під’язикового каналу (canalis hypoglossi) у потиличній кістці, через який нерв покидає череп.

Після виходу з під’язикового каналу нерв спускається вниз по шиї, проходячи:

• Між внутрішньою сонною артерією та внутрішньою яремною веною.
• Попереду блукаючого нерва (X) і позаду язикоглоткового (IX).

Далі він огинає зовнішню сонну артерію й прямує до язика, утворюючи дугу. У цій зоні до нього приєднуються волокна від шийного сплетення (C1–C2), які, однак, не належать до XII нерва, а іннервують під’язикові м’язи (m. geniohyoideus і m. thyrohyoideus) через так зване під’язикове сплетення (ansa cervicalis).

У язиці нерв розгалужується й іннервує всі внутрішні та зовнішні м’язи язика, крім одного (m. palatoglossus, який належить X нерву).

Функція

Під’язиковий нерв є виключно соматичним руховим і відповідає за іннервацію м’язів язика, які забезпечують його рухи:

• Внутрішні м’язи (m. longitudinalis superior et inferior, m. transversus, m. verticalis): Змінюють форму язика (витягування, звуження, сплющення).
• Зовнішні м’язи:
• Підборідно-язиковий (m. genioglossus): Висуває язик уперед і вниз, відхиляє в протилежний бік.
• Під’язиково-язиковий (m. hyoglossus): Опускає й відтягує язик назад.
• Шило-язиковий (m. styloglossus): Піднімає язик і тягне назад.

Ці рухи необхідні для мовлення, ковтання, жування та смакового сприйняття (опосередковано, через зміщення язика).

Анатомічні особливості

• Одностороннє керування: Кожен нерв іннервує м’язи язика на своєму боці, але з контролем від протилежної півкулі мозку (крім m. genioglossus, який має часткову двосторонню іннервацію).
• Зв’язок із C1–C2: Волокна шийного сплетення “подорожують” із XII нервом, але не є його частиною, що іноді викликає плутанину.
• Короткий черепний шлях: Від ядра до під’язикового каналу — лише кілька сантиметрів.
• Відсутність гангліїв: Як чистий руховий нерв, він не має чутливих гангліїв.

Клінічне значення

• Тестування:
• Висування язика: Перевірка симетрії (при ураженні язик відхиляється в бік слабкості).
• Сила рухів: Опір при бокових рухах язика.
• Огляд: Атрофія, фасцикуляції чи слабкість м’язів.
• Патології:
• Параліч XII нерва:
  • Односторонній: Язик відхиляється в уражений бік при висуванні (слабкість m. genioglossus), атрофія й фасцикуляції на цьому боці.
  • Двосторонній: Неможливість рухати язик, утруднене ковтання й мовлення (дизартрія).
• Причини: Інсульти, пухлини (основи черепа, метастази), травми шиї, нейродегенеративні захворювання (бічний аміотрофічний склероз).
• Компресія: Ураження в під’язиковому каналі чи поблизу сонних артерій.
• Діагностика: МРТ для виявлення пухлин чи судинних аномалій, електроміографія для оцінки м’язової активності.

Цікаві факти

• Назва “hypoglossus” (під’язиковий) пов’язана з його розташуванням під язиком після виходу з каналу.
• Під’язиковий нерв відіграє ключову роль у артикуляції звуків, особливо приголосних.
• Його ураження часто супроводжується “танцем язика” — мимовільними рухами через фасцикуляції.

Таким чином, під’язиковий нерв (Nervus hypoglossus) — це спеціалізована рухова структура, яка забезпечує точні й різноманітні рухи язика, необхідні для мовлення, їжі та повсякденного життя!