Симпатична нервова система (СНС) є одним із двох основних підрозділів вегетативної нервової системи ( поряд із парасимпатичною), яка відіграє ключову роль у підготовці організму до стресових ситуацій, фізичних навантажень чи реакцій “боротьба або втеча”.

Анатомічна будова

Симпатична нервова система бере початок у центральній нервовій системі, а її периферичні компоненти розподілені по всьому тілу.

Центральні структури

• Місце походження: Нейрони СНС розташовані в бічних рогах сірого речовини спинного мозку на рівні грудного (T1–T12) і верхнього поперекового (L1–L2) сегментів. Ця область називається тораколумбальним відділом.
• Прегангліонарні нейрони: Тіла цих нейронів лежать у спинному мозку, а їхні аксони виходять через передні корінці спинномозкових нервів у складі білих сполучних гілок (rami communicantes albi) до симпатичних гангліїв.

Периферичні структури

1. Симпатичний стовбур (truncus sympathicus):

• Це парний ланцюжок гангліїв, розташований по обидва боки хребта від основи черепа до куприка.
• Кількість гангліїв: приблизно 22–23 на кожному боці (3 шийних, 11–12 грудних, 4 поперекових, 4–5 крижових).
• Найвідоміші шийні ганглії: верхній, середній і нижній (зірчастий ганглій — злиття нижнього шийного з першим грудним).

2. Превертебральні ганглії:

• Розташовані перед хребтом у черевній порожнині: чревний (plexus coeliacus), верхній брижовий (plexus mesentericus superior), нижній брижовий (plexus mesentericus inferior).
• Вони іннервують органи черевної порожнини й малого тазу.

3. Постгангліонарні нейрони:

• Тіла лежать у гангліях симпатичного стовбура або превертебральних гангліях, а їхні аксони йдуть до органів-мішеней.

Шляхи волокон

Прегангліонарні аксони можуть:

• Синопсувати в найближчому ганглії симпатичного стовбура (наприклад, для шкіри чи судин).
• Проходити через стовбур без синапсу до превертебральних гангліїв (для внутрішніх органів).
• Підніматися або опускатися вздовж стовбура до інших гангліїв (наприклад, до шийних для голови).

Нейротрансмітери

• Прегангліонарні волокна: Виділяють ацетилхолін (холінергічні), діють через нікотинові рецептори в гангліях.
• Постгангліонарні волокна: Переважно виділяють норадреналін (адренергічні), діють через адренорецептори (α і β). Виняток — потові залози (ацетилхолін, мускаринові рецептори).
• Наднирники: Унікальний випадок, де прегангліонарні волокна напряму іннервують мозковий шар наднирників, які виділяють адреналін і норадреналін у кров.

Функції

Симпатична нервова система активізує організм для швидкої реакції:

1. Серцево-судинна система:

• Підвищення частоти й сили серцевих скорочень (β1-рецептори).
• Звуження периферичних судин (α1-рецептори), підвищення артеріального тиску.
• Розширення коронарних артерій (β2-рецептори).

2. Дихальна система:

• Розширення бронхів (β2-рецептори) для кращої вентиляції.

3. Очі:

• Розширення зіниць (mydriasis) через скорочення радіального м’яза райдужки (α1-рецептори).

4. Травна система:

• Пригнічення перистальтики й секреції (α2, β2-рецептори).
• Звуження сфінктерів.

5. Метаболізм:

• Стимуляція глікогенолізу й глюконеогенезу в печінці (β2-рецептори) для викиду глюкози.
• Ліпофіз (розщеплення жирів).

6. Шкіра:

• Стимуляція потовиділення (холінергічна дія).
• Піломоторна реакція (“гусяча шкіра”, α1-рецептори).

7. Сечостатева система:

• Гальмування сечовипускання (розслаблення сечового міхура, скорочення сфінктера).
• У чоловіків — еякуляція.

Регуляція

• Центральний контроль: Гіпоталамус (задні ядра), ретикулярна формація стовбура мозку.
• Рефлекси: Симпатична система бере участь у барорефлексах (реакція на зміну тиску) і терморегуляції.
• Швидке поширення: Один прегангліонарний нейрон може активувати багато постгангліонарних, забезпечуючи системну реакцію.

Клінічне значення

Симпатична система часто залучена до патологій:

1. Гіпертензія: Хронічна гіперактивність СНС підвищує тиск.
2. Синдром Горнера: Ураження симпатичних шляхів (птоз, міоз, ангідроз) через травму чи пухлину (наприклад, верхівковий рак легені — пухлина Пancoast).
3. Феохромоцитома: Пухлина наднирників, що викликає надлишок катехоламінів (тахікардія, гіпертензія).
4. Гіперhidrosis: Надмірне потовиділення через локальну гіперактивність.
5. Стрес і тривожність: Хронічна активація СНС призводить до тахікардії, безсоння, виснаження.

Діагностика

• Тести: Вимірювання частоти пульсу, тиску, реакції зіниць на світло.
• Фармакологічні проби: Використання адреноблокаторів (наприклад, пропранолол) для оцінки симпатичної активності.

Терапія

• Бета-блокатори (атенолол, метопролол): Зменшують симпатичні ефекти на серце.
• Альфа-блокатори (празозин): Знижують судинний тонус.
• Симпатектомія: Хірургічне перерізання симпатичного стовбура (наприклад, при гіперhidrosis).

Цікаві особливості

• Симпатична система має ширший вплив, ніж парасимпатична, через розгалуження постгангліонарних волокон.
• Наднирники функціонують як “розширення” СНС, підсилюючи її ефекти через гормони.
• У стані спокою СНС підтримує базовий тонус судин і серця, навіть без стресу.

Висновок

Симпатична нервова система — це потужний механізм адаптації організму до викликів, який мобілізує ресурси для виживання. Її тораколумбальне походження, адренергічна природа та зв’язок із симпатичним стовбуром забезпечують швидку й скоординовану реакцію. У клінічній практиці її дисфункція може бути як причиною, так і наслідком багатьох станів, що робить її важливою для вивчення та терапії.