Нефрон — структурно-функціональна одиниця нирки (близько 1–2 млн у кожній). Складається з: Типи: коркові (85%, коротка петля) та юкстамедулярні (15%, довга петля для концентрування сечі). Функції: фільтрація, реабсорбція, секреція → утворення сечі, гомеостаз.
Гідронефроз — це патологічний стан, що характеризується розширенням ниркової миски та чашечок через порушення відтоку сечі з нирки, що призводить до накопичення рідини та підвищення тиску в нирковій порожнині. Анатомія та патофізіологія Ниркова миска та чашечки — це структури, що збирають сечу, утворену нефронами, перед її транспортуванням у сечовід. Гідронефроз виникає, коли відтік сечі блокується на будь-якому рівні сечовивідних шляхів (сечовід, сечовий міхур, уретра), що спричиняє ретроградний тиск на нирку. Це призводить до: Основні причини… … »
Пієлонефрит — це інфекційно-запальне захворювання нирок, що переважно вражає ниркову миску, чашечки та паренхіму (тканину нирки). Воно може бути гострим або хронічним і часто пов’язане з інфекціями сечовивідних шляхів (СНВШ). Анатомія та патофізіологія Пієлонефрит виникає, коли бактерії (рідше віруси, гриби чи паразити) інфікують ниркову миску, чашечки та/або паренхіму нирки. Найчастіше інфекція поширюється висхідним шляхом із нижніх сечовивідних шляхів (сечовий міхур, уретра), але може бути і гематогенним (через кров, наприклад, при сепсисі) або лімфогенним (рідко). Основні… … »
Аденома простати, або доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ), — це поширене захворювання у чоловіків, переважно старшого віку, що характеризується доброякісним розростанням тканин передміхурової залози. Анатомія та патофізіологія Передміхурова залоза — це м’язово-залозистий орган, розташований навколо початкової частини уретри (сечівника) під сечовим міхуром. Вона складається з кількох зон: периферичної, центральної, транзиторної та фіброзно-м’язової строми. ДГПЗ переважно розвивається в транзиторній зоні, де відбувається гіперплазія (збільшення кількості клітин) залозистих і стромальних елементів. Цей процес призводить до утворення вузлів,… … »
Шкала IPSS: Опис та застосування Міжнародна шкала симптомів простати (International Prostate Symptom Score, IPSS) — це стандартизований інструмент для оцінки тяжкості симптомів нижніх сечовивідних шляхів (СНЩ), пов’язаних із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) або іншими урологічними станами. Розроблена Американською урологічною асоціацією (AUA) у 1992 році на основі шкали Boyarsky, IPSS є валідованим, простим у використанні опитувальником, що складається з 7 запитань про основні симптоми та 1 додаткового про якість життя. Вона не є діагностичним тестом,… … »
Псоріаз — хронічне автоімунне запальне захворювання шкіри, що характеризується прискореним поділом кератиноцитів, утворенням еритематозно-сквамозних бляшок і системними проявами. Розглянемо псоріаз за патофізіологією, клінічними формами, діагностикою, лікуванням і прогнозом. Патофізіологія Псоріаз виникає через взаємодію генетичних, імунологічних та екологічних факторів: Клінічні прояви Псоріаз має кілька форм: Симптоми: свербіж (50% випадків), біль при артритах, психосоціальний дистрес. Діагностика Діагноз клінічний, базується на: Лабораторні та інструментальні методи (за потреби): Диференційна діагностика Лікування Лікування залежить від тяжкості (PASI, BSA), локалізації та… … »
Синдром фон Цумбуша (генералізований пустульозний псоріаз, ГПП) — рідкісна, тяжка форма псоріазу, що характеризується гострим початком, генералізованим пустульозним висипом, системними симптомами та потенційно небезпечними для життя ускладненнями. Розглянемо синдром за патофізіологією, клінічними проявами, діагностикою, лікуванням і прогнозом. Патофізіологія Синдром фон Цумбуша є автоімунним станом, пов’язаним із дисрегуляцією імунної системи та запальними процесами: Клінічні прояви Синдром фон Цумбуша має гострий, часто драматичний перебіг: 2. Системні симптоми: 3. Ускладнення: 4. Супутні стани: Діагностика Діагноз базується на клінічній… … »
Синдрому Пейтца–Єгерса, є рідкісним генетичним захворюванням. Докладний опис синдрому Пейтца–Єгерса, охоплюючи патофізіологію, клінічні прояви, діагностику, лікування та прогноз. Патофізіологія Клінічні прояви Діагностика Диференційна діагностика Лікування Прогноз
Екзема (атопічний дерматит) — хронічне запальне захворювання шкіри, що характеризується свербежем, еритемою, сухістю та поліморфними висипаннями. Розглянемо екзему з погляду патофізіології, клінічних проявів, діагностики, лікування та прогнозу. Патофізіологія Екзема виникає через складну взаємодію генетичних, імунологічних та екологічних факторів: Клінічні прояви Екзема проявляється залежно від віку та тяжкості: Діагностика Діагноз базується на клінічних критеріях (UK Working Party’s Diagnostic Criteria): Лабораторні та інструментальні методи: Диференційна діагностика Екзему слід відрізняти від: Лікування Лікування спрямоване на відновлення шкірного бар’єру,… … »
Феномен Кебнера (ізоморфна реакція) — явище, при якому травма шкіри (механічна, термічна, хімічна) провокує появу нових шкірних уражень, характерних для певного дерматозу, у місці пошкодження у хворих із цим захворюванням. Розглянемо феномен Кебнера за механізмами, асоційованими захворюваннями, клінічними проявами, діагностичним значенням і підходами до профілактики. Патофізіологія Феномен Кебнера зумовлений комплексною взаємодією імунних, запальних і регенеративних процесів у шкірі: Асоційовані захворювання Феномен Кебнера характерний для низки дерматозів: Клінічні прояви Діагностичне значення Феномен Кебнера є допоміжним діагностичним… … »