Синдром грудного виходу (thoracic outlet syndrome, TOS), це комплексний стан, який часто недооцінюють, але він може значно погіршувати якість життя пацієнтів. Використано дані з медичних джерел, таких як Mayo Clinic, Cleveland Clinic та інші.

Анатомія та патогенез

Синдром грудного виходу виникає внаслідок компресії (стискання) нервів, артерій або вен у вузькому просторі між шиєю та плечем, відомому як грудний вихід (thoracic outlet). Цей простір обмежений першим ребром, ключицею, м’язами шиї (наприклад, переднім та середнім сходовими м’язами) та плечовим сплетенням. Основні структури, що страждають: брахіальне сплетення (пучок нервів, який іннервує руку), підключична артерія та підключична вена. Компресія може бути динамічною (залежить від положення тіла) або статичною (постійна через анатомічні аномалії). Часто цей синдром розвивається через поєднання факторів, таких як травма або хронічне перевантаження.

Типи синдрому

TOS поділяється на три основні типи залежно від ураженої структури:

• Нейрогенний TOS (найпоширеніший, близько 90-95% випадків): Стискання брахіального сплетення, що призводить до неврологічних симптомів, таких як біль і оніміння.
• Венозний TOS: Компресія підключичної вени, часто пов’язана з тромбозом (Paget-Schroetter syndrome), що викликає набряк і венозний застій.
• Артеріальний TOS (найрідкісніший, менше 1%): Стискання підключичної артерії, що може призводити до ішемії (недостатнього кровопостачання) кінцівки, емболії або аневризми.
  Іноді спостерігаються змішані форми, і точна класифікація вимагає ретельної діагностики.

Причини розвитку

Причини TOS різноманітні, і в моїй практиці я виділяю такі ключові фактори:

• Анатомічні варіації: Наприклад, шийне ребро (додаткове ребро з шийного хребця), яке присутнє у 0,5-1% населення, або гіперрозвинені м’язи шиї.
• Травми: Аварії, падіння або спортивні ушкодження, що призводять до фіброзу тканин або зміщення структур.
• Повторювані рухи: Робота з піднятими руками (наприклад, у перукарів, малярів чи офісних працівників з поганою ергономікою), що викликає м’язову гіпертрофію або подразнення.
• Інші фактори: Погана постава, ожиріння, вагітність або навіть генетична схильність. Синдром частіше зустрічається у жінок (співвідношення 3:1), особливо у віці 20-50 років, з погано розвиненою мускулатурою або сутулістю. У рідкісних випадках TOS може бути пов’язаний з пухлинами або інфекціями.

Симптоми

Симптоми TOS варіюються залежно від типу, але зазвичай починаються поступово і посилюються при певних рухах, наприклад, піднятті рук над головою. Пацієнти часто скаржаться на:

• Біль: У шиї, плечі, руці або лопатці; може бути гострим, пекучим або ниючим. Біль часто іррадіює в руку, особливо в мізинець і безіменний палець (через ураження нижніх стовбурів брахіального сплетення).
• Парестезії: Оніміння, поколювання або “мурашки” в руці, пальцях або передпліччі.
• Слабкість: У руці, особливо при стисканні предметів; може призводити до падіння речей з рук.
• Судинні симптоми: Для венозного типу – набряк руки, синюшність (ціаноз) або відчуття важкості. Для артеріального – блідість шкіри, холодність кінцівки, пульсуючий біль або навіть виразки через ішемію.
• Інші: Головний біль, запаморочення або навіть синдром Рейно (зміна кольору пальців на холоді). У важких випадках симптоми можуть імітувати серцеві проблеми або шийну радикулопатію, що ускладнює діагностику. Пацієнти часто описують симптоми як “рука німіє після роботи за комп’ютером” або “біль посилюється вночі”.

Діагностика

Діагностика TOS – це виклик, оскільки немає єдиного “золотого стандарту”.

• Клінічні тести: Тест Адсона (обертання голови з витягнутою рукою), тест Руса (Roo’s test) (підняття рук на 3 хвилини) або тест EAST (elevated arm stress test) для провокації симптомів.
• Інструментальні методи: Рентген для виявлення шийного ребра; УЗД з доплером для судин; МРТ або КТ для візуалізації компресії; електроміографія (EMG) для оцінки нервової провідності.
• Диференційна діагностика: Важливо виключити шийну дискову грижу, карпальний тунельний синдром, фіброміалгію або судинні захворювання. У складних випадках я рекомендую консультацію з судинним хірургом або неврологом.

Лікування

Лікування TOS залежить від типу та тяжкості, і в більшості випадків (близько 80%) консервативне:

• Консервативна терапія: Фізіотерапія для покращення постави, зміцнення м’язів і розтягування (наприклад, вправи на сходові м’язи). Медикаменти: НПЗЗ (ібупрофен) при болю, міорелаксанти або антидепресанти (як амітриптилін) для нейропатичного болю.
• Інвазивні методи: Ін’єкції ботоксу в м’язи для релаксації; тромболізис для венозного тромбозу.
• Хірургія: Показана в рефрактерних випадках або при судинних ускладненнях: резекція першого ребра, видалення шийного ребра або декомпресія судин. Ризики включають пошкодження нервів.
• Профілактика: Рекомендації щодо ергономіки, уникнення повторювальних рухів і підтримання здорової ваги.

Прогноз і рекомендації

Прогноз зазвичай сприятливий при ранній діагностиці: 70-90% пацієнтів покращуються з консервативним лікуванням протягом 3-6 місяців. Однак хронічні випадки можуть призводити до постійної інвалідності. Якщо ви відчуваєте подібні ознаки, обов’язково проконсультуйтеся з фахівцем для індивідуальної оцінки.