Невідкладні заходи за ABCD-підходом

Від | 06.08.2025
0 Коментарів

Невідкладні заходи за ABCD-підходом (A – Airway, B – Breathing, C – Circulation, D – Disability) є основою первинної оцінки та надання екстреної медичної допомоги в критичних ситуаціях. Цей підхід, відомий також як первинний огляд за протоколами BLS (Basic Life Support) і ACLS (Advanced Cardiac Life Support), використовується лікарями-реаніматологами для швидкого виявлення та усунення загроз життю.

A – Airway (Дихальні шляхи)

Мета: Забезпечити прохідність дихальних шляхів, щоб кисень міг потрапляти до легень.

  1. Оцінка прохідності дихальних шляхів:
  • Перевірте, чи дихальні шляхи вільні. Ознаки обструкції включають хрипи, свистяче дихання, відсутність дихальних рухів або парадоксальні рухи грудної клітки.
  • Запитайте у свідомого пацієнта: «Ви можете дихати?» або «Ви вдавилися?». Якщо пацієнт не відповідає або видає неадекватні звуки, це може свідчити про порушення прохідності.
  • У несвідомих пацієнтів оцінюється наявність сторонніх тіл, слизу, блювотних мас або набряку в ротовій порожнині чи глотці.

2. Дії:

    • Маневри для відновлення прохідності:
      • Закидання голови назад і підняття підборіддя (Head-tilt, Chin-lift): Використовується у свідомих або несвідомих пацієнтів без підозри на травму шийного відділу хребта.
      • Висунення нижньої щелепи (Jaw-thrust): Застосовується при підозрі на травму шиї, щоб уникнути додаткового ушкодження хребта.
    • Очищення дихальних шляхів:
      • Видаліть сторонні тіла пальцем (з обережністю), аспіратором або вакуумним відсмоктувачем.
      • У разі блювотних мас поверніть голову пацієнта набік (якщо це безпечно) для профілактики аспірації.
    • Допоміжні пристрої:
      • Ротоглотковий повітропровід (для несвідомих пацієнтів): Запобігає западанню язика.
      • Назофарингеальний повітропровід: Використовується у свідомих або напівсвідомих пацієнтів, якщо ротоглотковий неможливо встановити.
      • Ендотрахеальна інтубація: Проводиться у разі неможливості забезпечити прохідність іншими методами або при тривалій необхідності вентиляції. Інтубацію виконують лише підготовлені фахівці з використанням ларингоскопа та відповідних трубок.
      • Надгортанні пристрої (наприклад, ларингеальна маска або Combitube): Альтернатива інтубації в екстрених умовах, якщо інтубація неможлива.

    3. Особливості:

      • У разі повної обструкції дихальних шляхів (наприклад, стороннім тілом) застосовується маневр Геймліха (для свідомих) або компресії грудної клітки (для несвідомих).
      • При підозрі на набряк гортані (наприклад, анафілаксія) вводять адреналін (0,3–0,5 мг внутрішньом’язово) і готуються до крікотиреотомії або трахеостомії.
      • У дітей дихальні шляхи вужчі, тому обструкція розвивається швидше. Потрібна особлива обережність при виборі розміру повітропроводів чи трубок.

      B – Breathing (Дихання)

      Мета: Забезпечити адекватну вентиляцію легень і оксигенацію тканин.

      1. Оцінка дихання:
      • Перевірте наявність дихальних рухів: подивіться на грудну клітку, послухайте дихальні шуми, відчуйте потік повітря.
      • Оцініть частоту (норма для дорослих: 12–20 за хвилину), глибину та ритм дихання.
      • Використовуйте пульсоксиметрію для оцінки сатурації (SpO₂). Норма: >94%. Значення <90% вказує на гіпоксію, що потребує негайного втручання.

      2. Дії:

        • Оксигенотерапія:
          • При SpO₂ <94% або клінічних ознаках гіпоксії (ціаноз, задишка) подавайте кисень через носові канюлі (2–6 л/хв) або маску (10–15 л/хв).
          • У критичних станах використовуйте маску з резервуаром (non-rebreather mask) для подачі 100% кисню.
        • Штучна вентиляція легень (ШВЛ):
          • Якщо дихання відсутнє або недостатнє, розпочніть вентиляцію мішком Амбу (bag-valve-mask) з частотою 10–12 вдихів за хвилину для дорослих.
          • Уникайте надмірної вентиляції, щоб запобігти баротравмі легень або алкалозу.
        • Діагностика причин:
          • Пневмоторакс: Огляньте на асиметрію грудної клітки, відсутність дихальних шумів на ураженій стороні. При напруженому пневмотораксі негайно проведіть декомпресію (голкою в другому міжребер’ї по середньоключичній лінії).
          • Гіповентиляція: Може бути спричинена депресією дихального центру (опіоїди, травма мозку). Вводять налоксон (0,4–2 мг) при підозрі на передозування опіоїдів.
          • Бронхоспазм: Вводять бронхолітики (сальбутамол через небулайзер, 2,5–5 мг).

        3. Особливості:

          • У дітей частота дихання вища (20–30 за хвилину у немовлят), тому оцінка потребує врахування вікових норм.
          • Уникайте гіпервентиляції, оскільки це може знизити церебральний кровотік через гіпокапнію.

          C – Circulation (Кровообіг)

          Мета: Забезпечити адекватну перфузію тканин і стабілізувати гемодинаміку.

          1. Оцінка кровообігу:
          • Перевірте пульс на великих артеріях (сонна або стегнова у дорослих, плечова у немовлят). Відсутність пульсу протягом 10 секунд свідчить про зупинку серця.
          • Оцініть артеріальний тиск (АТ), частоту серцевих скорочень (ЧСС), колір шкіри, температуру кінцівок і час наповнення капілярів (<2 секунд у нормі).
          • Використовуйте моніторинг (ЕКГ, неінвазивний АТ, капнографію) для оцінки стану.

          2. Дії:

            • Серцево-легенева реанімація (СЛР):
              • Якщо пульс відсутній, негайно розпочніть компресії грудної клітки: глибина 5–6 см у дорослих, частота 100–120 за хвилину, дозволяючи грудній клітці повністю розправлятися між компресіями.
              • У дітей глибина компресій становить 1/3 діаметра грудної клітки.
            • Контроль кровотеч:
              • При зовнішній кровотечі накладіть джгут (при артеріальній) або тиснучу пов’язку. Джгут фіксуйте з позначкою часу.
              • При внутрішній кровотечі (наприклад, шок при травмі живота) забезпечте венозний доступ і розпочніть інфузію кристалоїдів (0,9% NaCl, 500–1000 мл).
            • Лікування шоку:
              • Гіповолемічний шок: Інфузія кристалоїдів (20 мл/кг болюсно), при необхідності – переливання крові.
              • Кардіогенний шок: Вводять інотропи (допамін, норадреналін) після оцінки ЕКГ і ехокардіографії.
              • Анафілактичний шок: Адреналін (0,3–0,5 мг в/м) і рідини.
            • Дефібриляція:
              • При фібриляції шлуночків або шлуночковій тахікардії без пульсу використовуйте дефібрилятор (200 Дж для біфазного дефібрилятора, 360 Дж для монофазного).

            3. Особливості:

              • Уникайте надмірної інфузії рідин у пацієнтів із серцевою недостатністю, щоб запобігти набряку легень.
              • У новонароджених СЛР починають із вентиляції, а не компресій, якщо причина зупинки серця – гіпоксія.

              D – Disability (Неврологічний статус)

              Мета: Оцінити неврологічний стан і запобігти вторинному ушкодженню мозку.

              1. Оцінка:
              • Використовуйте шкалу AVPU (Alert, Voice, Pain, Unresponsive) для швидкої оцінки рівня свідомості:
                • A (Alert): Пацієнт притомний, орієнтований.
                • V (Voice): Реагує на голосові команди.
                • P (Pain): Реагує лише на больові стимули.
                • U (Unresponsive): Не реагує.
              • Для детальнішої оцінки використовуйте шкалу Глазго (GCS, від 3 до 15 балів).
              • Перевірте розмір і реакцію зіниць на світло, симетричність рухів кінцівок.

              2. Дії:

                • Гіпоксія та гіпоглікемія: Перевірте рівень глюкози в крові (норма: 4–8 ммоль/л). При гіпоглікемії (<3 ммоль/л) введіть 40% глюкозу (50 мл в/в у дорослих).
                • Судоми: Введіть бензодіазепіни (діазепам 10 мг в/в або лоразепам 4 мг в/в). При епілептичному статусі – фенітоїн або леветирацетам.
                • Підозра на інсульт або травму мозку: Забезпечте іммобілізацію шийного відділу хребта, уникайте гіпотензії (підтримуйте АТ >90 мм рт. ст.). Плануйте термінову КТ.
                • Депресія ЦНС: При підозрі на отруєння опіоїдами введіть налоксон (0,4–2 мг в/в).

                3. Особливості:

                  • У дітей неврологічний статус може погіршуватися швидше через гіпоксію, тому контроль дихання та кровообігу є пріоритетним.
                  • Зміни зіниць (анізокорія, мідріаз) можуть вказувати на набряк мозку або внутрішньочерепну гематому.

                  Загальні принципи та практичні поради від реаніматолога

                  1. Командна робота: У реанімаційних умовах ABCD-підхід виконується паралельно кількома фахівцями. Один оцінює дихальні шляхи, інший – дихання, третій забезпечує венозний доступ тощо.
                  2. Час – критичний фактор: Кожна секунда затримки в оцінці чи дії знижує шанси на виживання. Наприклад, при зупинці серця кожна хвилина без СЛР знижує виживаність на 7–10%.
                  3. Моніторинг: Постійно контролюйте життєві показники (ЕКГ, SpO₂, EtCO₂, АТ) для динамічної оцінки стану.
                  4. Документація: Фіксуйте всі дії, дози ліків і час їх введення для подальшого аналізу та передачі інформації.
                  5. Адаптація до умов: У польових умовах (наприклад, на місці ДТП) використовуйте мінімальний набір обладнання, але дотримуйтесь ABCD-послідовності.
                  6. Навчання та симуляції: Регулярне відпрацювання ABCD-підходу на манекенах підвищує ефективність дій у реальних умовах.

                  Висновок

                  ABCD-підхід – це структурована, універсальна стратегія, яка дозволяє реаніматологу швидко оцінити стан пацієнта і вжити заходів для порятунку життя. Кожен етап (A, B, C, D) має чіткі алгоритми, які базуються на сучасних рекомендаціях AHA/ERC (American Heart Association/European Resuscitation Council). Успіх залежить від швидкості, точності та скоординованості дій команди. Реаніматолог завжди має бути готовим до нестандартних ситуацій, адаптуючи підхід до клінічної картини, віку пацієнта та доступних ресурсів.

                  Переглядів: 6